REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Архітектура → Українська архітектура та містобудування 16-17 ст

каплиць до замкового костьолу в Бережанах, парафіяльний костьол (нині церква) у Золочеві, парафіяльний костьол св. Дороти (1605) у Тулиголовах поблизу Львова.

Важливим реґіоном розвитку храмової архітектури західної традиції у першій половині XVII ст. стала Волинь. Єзуїтське будівництво, яке так яскраво виявилося на львівському ґрунті, на території Волині репрезентоване збудованими за проектом того ж Дж. Бріано костьолом і колегіумом в Острозі, що не дійшли до нашого часу. Найяскравішою пам'яткою єзуїтської архітектури на Волині є запроектований Дж. Бріано костьол св. Петра і Павла в Луцьку (1606 — 1610) з активним пластичним моделюванням фасаду (первісний інтер'єр не зберігся). 1627 р. розпочато зведення костьолу бернардинів у Збаражі (перебудований у XVIII ст.). До найвизначніших католицьких храмів Волині належить споруджений у 1635 — 1640 рр. за проектом Б. Моллі та Л Маліверни монументальний Троїцький костьол в Олиці фундації литовського канцлера Альбрехта Станіслава Радивила. У 1641 — 1642 рр. споруджено згодом значно перебудований Троїцький костьол у Затурцях. Дещо окремо у спадщині архітектури західної традиції стоїть п'ятиверхий Троїцький монастирський костьол у Межирічі Острозькому, п'ятиверхий силует якого наслідує замкову Богоявленську церкву в Острозі. На цій підставі його нерідко трактують як перебудовану споруду XV ст., проте францисканські видання першої половини XVII ст. подають його як нову фундацію князя Януша Острозького. Поряд з межиріцьким до найважливіших зразків костьольної архітектури Волині належить також костьол монастиря домініканців у Підкамені.

У першій половині XVII ст. активно розвивалося костьольне будівництво на Тернопільщині. У 1589 — 1590 рр. збудовано Успенський парафіяльний костьол у Язлівці. Під опікою Сенявських від 1600 р. споруджувався парафіяльний костьол Різдва Богородиці у Бережанах, від 1630 р. — костьол св. Миколая місцевого монастиря бернардинів, а від 1644 р. — парафіяльний костьол Успіння Богородиці в Біще. Парафіяльний костьол споруджено в Гусятині. 1627 р. закладено перебудований у середині XVIII ст. костьол бернардинів у Збаражі.

У рамках розглядуваного століття костьольна архітектура відома і на території Києва, проте споруджений тут парафіяльний костьол був знищений під час Визвольної війни, а домініканський став над церквою. На Київщині нерідко будувалися невеликі однонавні костьоли відповідно до потреб нечисленних католицьких парафій.

На Поділлі 1603 р. розпочато будівництво костьолу Усікновення глави Іоанна Предтечі у Хмільнику (перебудований), 1595 р. споруджено костьол св. Флоріана у Шаргороді (перебудований). 1610 — 1617 рр. споруджено костьол єзуїтів у Вінниці, згодом ґрунтовно перебудований. У другій половині XVI — першій половині XVII ст. тривала розбудова домініканського костьолу у Кам'янці-Подільському.

Поряд з оборонною архітектурою муроване костьольне будівництво першої половини XVII ст. стало тим напрямом, у якому особливо яскраво проявилася присутність на українських землях західноєвропейської традиції. Природно, що найяскравіше вона виступає на західних землях, включно із Закарпаттям.

Значне поширення мурованої костьольної архітектури, найочевидніше, не виключало функціонування і помітної ролі у загальній картині будівництва дерев'яної, проте, як і раніше, її пам'ятки не дійшли до нашого часу.

Архітектура розглядуваного століття вперше на українських землях представлена цілим рядом синагог, що збереглися у різних регіонах України. Львівську синагогу Нахмановичів, відому під назвою "Золота Роза" (збереглася лише західна стіна), спорудив знаний, насамперед зі своєї пізнішої діяльності у Жовкві, місцевий архітектор італійського походження Павло Щасливий. Це традиційна прямокутна у плані споруда з вівтарною нішею, декорованою ренесансною орнаментикою, і прибудованими із західної сторони приміщеннями для жінок. Приклад з Волинського реґіону дає синагога в Луцьку, збудована за королівським дозволом 1626 р. 21 Вона примикала до міських укріплень, тому до її ансамблю входить оборонна вежа. Характерними зразками цього напряму будівництва на Поділлі виступають оборонні синагоги у Гусятині та Сатанові. 1589 р. датується синагога у Шаргороді.

Окрім, безумовно, рідкісних мурованих, значного поширення на українських землях набули також дерев'яні синагоги, жодна з яких, однак, не дійшла до нашого часу. За малюнком М. Ґруневеґа відома одна львівська синагога з-перед кінця XVI ст.

На території Криму вціліло декілька зразків мусульманської архітектури розглядуваного століття — як культового, так і світського характеру. З-поміж них насамперед виділяються мечеті, найважливішою з яких є мечеть Джума Джамі (1552 — 1554) в Євпаторії, яку спорудив знаменитий архітектор Ходжа Сінан. У Феодосії вціліла мечеть Муфті Джамі (1623).

Висновок

Друга половина XVI — перша половина XVII ст. увійшли до історії архітектури та містобудування на українських землях як період подальшого розвитку усталених традицій й одночасно утвердження нових напрямів розвитку. Традиційна течія найяскравіше виступає в українському будівництві, здебільшого дерев'яному, яке вперше вдається простежити за відчутно більшою кількістю пам'яток. Натомість у будівництві західного зразка на перший план висувається процес заміни стилів — утвердження від середини XVI ст. будівництва пізньоренесансного зразка і його заміни бароковими реалізаціями від початку XVII ст. їх приносили на українські землі насамперед єзуїтські будівничі, з якими в Україну активно проникали новації римського бароко. До найяскравіших нових явищ належить діяльність в останній третині XVI ст. значної групи будівничих італійського походження, проникнення в Україну бастіонної системи укріплень й поширення з-перед кінця XVI ст. на територіях, які за Люблінською унією відійшли від Великого князівства Литовського до складу Польщі, костьольної архітектури. Зростання ролі елементів західноєвропейського походження у загальній картині розвитку архітектури та містобудування на українських землях стало одним з яскравих виявів дедалі активнішого втягування українських земель в орбіту загальноєвропейського культурного життя.

Література

Культура України. – К., 2004.


 
Загрузка...