Дипломна робота
Аналіз і виявлення резерів покращення ефективності господарювання підприємства в галузі рослинництва
ЗМІСТ
ВСТУП | |
РОЗДІЛ І: ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА 1.Зарубіжний досвід виробництва продукції рослинництва 2.Стан та аналіз виробничого потенціалу галузі 3.Сутність ефективності виробництва галузей рослинництва | |
РОЗДІЛ ІІ: АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА 1.Природні і організаційно – економічні умови діяльності господарства 2.Аналіз ресурсного потенціалу підприємства та результативності господарювання 3.Комплексний аналіз рівня виробництва галузей рослинництва 3.1Рівень потенціалу галузі 3.2Рівень виробництва і собівартісті продукції галузей рослинництва 3.3Аналіз виконання технологічних процесів 3.4Оцінка ефективності галузей рослинництва | |
РОЗДІЛ ІІІ: ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА | |
1.Можливості збільшення урожайності та обсягів виробництва основних видів продукції 2.Функціонально – вартісний аналіз технологічних процесів основних видів продукції 3.Визначення резервів зниження собівартості продукції та підвищення ефективності виробництва | |
РОЗДІЛ ІV: ОХОРОНА ПРАЦІ В ГОСПОДАРСТВІ | |
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ | |
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ | |
ДОДАТКИ |
ВСТУП
У кожній державі, у будь – якому суспільстві рослинницька галузь є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини. Адже нині понад 50% фонду споживання формуються за рахунок продукції рослинницької галузі. Тому виробництво її є найпершою умовою існування людства.
Однак для У країни, яка стала на шлях ринкової економіки рослинницька галузь має особливо велике значення тому, що вона є однією з найбільших галузей народного господарства.
Рослинницька галузь відіграє винятково важливу роль як каталізатор розвитку ринкової економіки. Ринкова економіка – це одне з найвидатніших досягнень світової цивілізації, це природне середовище людства і взаємодії товаровиробників, середовище, якому притаманні певний порядок і самоорганізація завдяки дії основного закону попиту і пропозиції. В становленні ринкової економіки У країни ця галузь, враховуючи її масштаби, може відігравати виключно важливу роль завдяки специфічним властивостям, які виражаються у висококонкурентності галузі, оскільки в ній діє багато незалежних підприємств, що вироблюють переважно ту саму продукцію; а також у перспективі виходу галузі на світовий ринок, цьому сприяють і великі масштаби землекористування і родючості землі.
Проте на сьогоднішній день ця галузь перебуває у досить важкому стані, є низько прибутковою і невисокорентабельною. Виробники працюють в умовах ризику і невизначеності, що і спричиняє суттєвий вплив на результати господарювання. Негативний вплив на цю галузь спричиняє і стан її потенціалу, а також різні природно – кліматичні умови.
Ось чому аналіз ефективності виробництва галузей рослинництва є досить актуальною проблемою сьогодення.
Для детальнішого ознайомлення з поставленими питаннями було проведено аналіз діяльності державного підприємства навчально – дослідного господарства Білоцерківського державного аграрного університету.
Мета – виявити резерви покращення ефективності господарювання.
Завдання: ознайомлення з основними джерелами первинної, вторинної інформації в господарстві; проведення аналізу основних показників господарської діяльності підприємства, і галузі рослинництва, аналіз їх ефективності; виявлення можливостей збільшення урожайності і зниження собівартості культур.
РОЗДІЛ І: ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА
1. Зарубіжний досвід виробництва продукції рослинництва
На сьогоднішній день сільське господарство України знаходиться у кризовому стані, тому потрібно розробити систему заходів для виходу галузі з кризи. Цими заходами має бути передбачено:
1). Виявлення та подолання причин, які призвели до кризи;
2). Створення умов для нормального економічного зростання сільського господарства України.
Щоб не допустити помилок при проведенні аграрної реформи в країні, важливо ґрунтовно вивчити та врахувати вже набутий досвід функціонування аграрного сектора в країнах з розвинутою ринковою економікою, які до функціонування існуючої системи ефективного ведення сільськогосподарського виробництва йшли не один десяток років.
Досягнення стабільності в економіці ще не є гарантом різкого зростання ефективності виробництва продукції рослинництва, але це є базис для створення механізму задоволення інтересів товаровиробників, що в кінцевому підсумку сприяє ефективному функціонуванню аграрного сектора економіки.[28]
Ознайомившись з розвитком сільськогосподарського виробництва в різних країнах можна виділити основні його тенденції розвитку, що призвели до отримання позитивних результатів:
Створення різноманітних форм власності;
Наявність землі та її економічна оцінка;
Збільшення виробництва основних сільськогосподарських культур;
Запровадження технологій виробництва культур направлених на зниження витрат та охорону навколишнього середовища;
Державне втручання у процеси ціноутворення;
Державна підтримка ринкового механізму регулювання сільськогосподарського виробництва.
Практика функціонування аграрного сектора розвинутих країн з ринковою економікою показала, що ефективно можуть працювати та конкурувати товаровиробники з різними формами власності: державною, кооперативною, приватною, колективною, змішаною. Але основною умовою існування останніх має бути рівноправність і можливість розвитку в умовах ринкової системи та конкуренції.[14]
Так у сільськогосподарському виробництві США основною організаційною формою є фермерське господарство. В залежності від типу організації виробництва ферми поділяються на такі основні категорії:
сімейні ферми, власники яких разом із своїми сім'ями здійснюють виробництво й керівництво, вкладають капітал та значну частину робочої сили;
спільні ферми, які утворилися шляхом об'єднання власності двох або більше осіб для спільної діяльності;
сільськогосподарські корпорації - акціонерні підприємства з виробництва сільськогосподарської продукції.
Для французького села є характерними два типи господарств: сімейні і
товарні.[14]
Земля є найбільшою цінністю для її володаря. Тому забезпеченість країн рілльою різниця.[20]
Таблиця 1.1 – Площа ріллі (мільйони