REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Економіка підприємства → Економічні основи та види міжнародної торгівлі

Економічні основи та види міжнародної торгівлі

Виконала студентка ______________________________________

Науковий керівник _______________________________________

Реєстраційний номер _______________

Дата _____________________________

Підпис___________________________

Одеса 2001

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1 ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ 5

1.1 Міжнародна торгівля як реалізація порівняльних переваг 5

1.2 Платіжний баланс країни 7

2 МІЖНАРОДНА ТОРГОВА ПОЛІТИКА І ВИДИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ 8

2.1 Дві основні моделі міжнародної торгівлі: 8

протекціонізм та вільна торгівля 8

2.2. Міжнародне переміщення факторів виробництва 10

2.3 Міжнародна спеціалізація виробництва 11

2.4. Інструменти торгової політики 13

3 МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 17

ПО КООРДИНУВАННЮ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ 17

3.1 Генеральна угода з тарифів і торгівлі 17

3.2 Бреттон-Вудська система та створення МВФ 18

20

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 21

ВСТУП

Важливим напрямом розвитку України є її ефективна інтеграція до світового економічного простору. Від успіху зовнішньоекономічної діяльності України залежить її дальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки.

Міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, які вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного їхнього обміну на товари, які вони не в змозі самі ефективно робити.

Даної робота присвячена традиційної та найбільш розвинутої формі міжнародних економічних зв'язків — зовнішній торгівлі. По вартісним масштабам в загальному комплексі світогосподарчих зв'язків зовнішньоторговельний обмін ("видима" торгівля") продовжує зберігати ведучи позиції. При цьому все більш динамічно в останні два десятиріччя розширяється обмін між країнами в науково-технічної сфері, росте торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова оренда обладнання, консультаційні послуги тощо) послугами, які складають, в свою чергу, сферу "невидимої" торгівлі, що швидко розвивається. Ця сфера потребує оновлення торгівельно-політичного інструментарію, тому що митні засоби регулювання стають все менш ефективними, уступаючи місце постійно системі нетарифних бар'єрів.

В першій главі роботи розглянути економічні основи міжнародної торгівлі, яка виникає з того, що абсолютні та відносини витрати на виробництво різних товарів в різних країнах не є однаковими.

Друга глава присвячена вивченню питання міжнародної торгової політики і види міжнародної торгівлі, розгляданню спору між протекціонізмом та принципом вільної торгівлі та інструментів національних держав щодо регулювання торгової політики

В третій главі розглянути питання деяких міжнародних організацій по координуванню міжнародної торгівлі.

Метод роботи — описовий та порівняльний аналіз.

1 ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Міжнародна торгівля як реалізація порівняльних переваг

В основі заглибленого вивчення питання "Чому країни торгують?" лежать дві обставини. По-перше, економічні ресурси — природні, людські, інвестиційні — розподіляються між країнами світу вкрай не рівномірно; країни істотно відрізняються по своїй забезпеченості економічними ресурсами. По-друге, ефективне виробництво різних товарів вимагає різних технологій чи комбінації ресурсів. Характер і взаємодію цих двох обставин можна легко проілюструвати. Японія, наприклад, володіє великою і добре утвореною робочою силою; кваліфікована праця коштує дешево, оскільки мається в достатку. У зв'язку з цим Японія здатна ефективно робити (з низькими витратами) різноманітні товари, для виготовлення яких потрібна велика кількість кваліфікованої праці. Фотокамери, радіоприймачі і відеомагнітофони — це лише деякі приклади подібних трудомістких товарів. Навпаки, Австралія володіє великими земельними просторами, але недостатніми людськими ресурсами та капіталом, і тому може дешево робити такі "землемістські" товари, як пшениця, вовна, м'ясо. Бразилія має родючі ґрунти, тропічний клімат, там випадає велика кількість опадів, у достатку мається некваліфікована праця, тобто є все необхідне для виробництва дешевого кава. Промислово розвиті країни знаходяться в кращому стратегічному положенні в плані виробництва капіталомістких товарів, наприклад автомобілів, сільськогосподарського устаткування, машин та хімікатів.

Важливо підкреслити, що економічна ефективність, з якою країни здатні робити різні товари, може змінюватися і дійсно змінюється згодом. Зрушення в розподілі ресурсів і технології можуть приводити до зрушень у відносній ефективності виробництва товарів в різних країнах. В міру еволюції національних економік можуть змінюватися кількість і якість робочої сили, обсяг і склад капіталу, виникати нові технології. Можуть перетерпіти зміни навіть масштаби і якість земельних і природних ресурсів. У міру того як відбуваються ці зміни, відносна ефективність, з яким країни роблять різні товари, буде також змінюватися.

Але крім абсолютних переваг, описаних вище, важливу роль у розвитку світової торгівлі грають відносні. Принцип порівняльних переваг говорить, що сукупний обсяг випуску продукції буде найбільшим тоді, коли кожен товар буде вироблятися тією країною, у якій менше витрати.

Припустимо, що світова економіка складається з двох країн, наприклад, США і Бразилії. Допустимо, що кожна з них здатна робити як пшеницю, так і каву, але з різним ступенем економічної ефективності. Виробничі можливості США та Бразилії не збігаються, що зв'язано з розходженнями в структурі ресурсів і рівня технічного прогресу, отже, витрати виробництва пшениці і кава двох країн різні. При припущенні повної зайнятості, США можуть збільшити випуск пшениці на 30 т, відмовивши від виробництва 30 т кави. Таким чином, в США співвідношення обміну всередині країни чи співвідношення витрат для даних двох продуктів складає 1 т пшениці за 1 т кави (чи 1 П = 1 К). Бразилія ж повинна пожертвувати 20 т кави для того, щоб одержати 10 т пшениці. Це означає, що співвідношення внутрішніх витрат для двох товарів 1 П = 2 К.

Таким чином, Сполучені Штати володіють порівняльною (вартісною) перевагою у виробництві пшениці і повинні спеціалізуватися саме на ньому. Світова економіка (США і Бразилія) явно неекономічно витрачають свої ресурси, якщо визначений продукт (пшениця) виготовляється


 
Загрузка...