REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Економіка підприємства → Оборотні фонди підприємства



Оборотні фонди підприємства

План

Склад і структура оборотних фондів підприємства та їх характеристика.

Нормування витрат.

Ефективність використання.



Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову і вартісну форму. До обліку оборотних фондів включають -

виробничі запаси

незавершене виробництво

напівфабрикати власного виготовлення

витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси - запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються.

Незавершене виробництво - це предмети праці обробку яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

Напівфабрикати власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено у даному виробничому підрозділі підприємства, абе які потребують дальшої обробки в інших підрозділах.

Витрати майбутніх періодів - це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань.

Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну структуру. Це залежить від типу виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення) і змінюються в часі повільно, без різких коливань.

По Україні виробничі запаси = 70%

незавершене в-во = 25%.

Динаміка оборотних фондів по окремих елементах така - відносні розміри виробничих запасів у цілому зменшується, а незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів ростуть.

2. Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їхніх витрат. Ці норми розробляються самим підприємством, або на їхню вимогу галузевими науково-дослідними організаціями.

Вини норм за класифікаційними нормами

а) за призначенням - норми витрат сировини, матеріалів, енергії, палива;

б) масштабом дії - групові (на однакові види продукції) індивідуальні;

в) періодом дії - річні (для поточного планування) і перспективні;

г) ступенем деталізації об'єктів нормування для деталі і виробу в цілому;

д) ступенем деталізації нормованих ресурсів - специфіковані (на види ресурсів з конкретними параметрами) зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою).

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає такі принципи - прогресивність, технологічно же економічна обґрунтованість, динамічність, забезпечення можливості зниження норм.

Норма витрати - це гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини найвищого ґатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять величину витрат певного виду матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що виробляється. Для більшості матеріалів структура норми витрат включає

корисну (чисту) витрату

технологічні відходи і втрати

інші організаційно-технічні витрати (під час транспортування, зберігання).

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний.

Найбільш прогресивним є аналітично-розрахунковий метод, що базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва.

Дослідно-лабораторний метод - норми витрат визначають за допомогою проведення низки дослідів і досліджень, його використовують для нормування допоміжних матеріалів і інструменту.

Звітно-статистичний метод - полягає в тому, що норми витрат, виходячи із звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного певного зниження норм у наступні роки. Його використовують, як виняток - для орієнтовних розрахунків, а також у процесі нормування витрат малоцінних і таких, що їх рідко використовують, матеріалів.

3. Раціональне та економне витрачання окремих елементів оборотних фондів має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях н/г, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів дає змогу з тієї самої кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Для вимірювання ступеня ефективності використання оборотних фондів існує відповідна система техніко-економічних показників.

1. На підприємствах, що переробляють первинну сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або видобутку готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, кольорова металургія - коефіцієнт видобутку міді з руди, цукровий завод - вихід цукру з буряків.

2. На окремих підприємствах використовують витрати сировини на одиницю готової продукції. Наприклад, підприємства чорної металургії - витрати залізної руди, коксу на 1 тону чавуну, на підприємстві мінеральних добрив - витрати сірчаної кислоти на 1 тону суперфосфату.

3. На підприємствах обробної промисловості використовують коефіцієнт використання матеріалів,


 
Загрузка...