REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів


Загрузка...

Головна Культурологія, Етика, Естетика → Культурне життя Херсона у 18 –20ст

30-річної перерви, пов'язаної з роботами з поглибленням Дніпровського дна, знову відкриваються морські ворота міста. Херсон стає значним портом експортування хліба.











РОЗДІЛ 1.2 На початку 18ст. Херсон був відомий як край "злиденний" , хоча з чудовою природою. Херсон поступово перетворювався в промисловий район. В Херсоні створені всі необхідні умови для навчання дітей та виховання їх розвинутими людьми. Створено 52 школи, відкриваються з кожним роком ліцеї. За післявоєнні роки подальший розвиток набуло вище та середнє спеціальне навчання. В місті – 11 середніх спеціальних учбових закладів та 15 професійних, 40 – технічних училищ. Відкрито університети, де абітурієнти можуть навчатися багатьом спеціальностям. До революції на Херсонщині було всього три спеціальних школи, в яких навчалось 400 чоловік. Велика увага приділялась і приділяється нині і дітям-сиротам. Для них будуються спеціальні дитячі будинки, школи-інтернати, училища, де на повному державному забезпечені знаходяться ці діти. На даний період в Херсоні існує морехідне, медицинське, музичне училища, машинобудівний, гідрометеологічний, кооперативний технікуми, де готують спеціалістів різних профілів. Найстарішим учбовим закладом на Херсонщині є сільськогосподарський інститут імені О.Д.Цюрупи. За 84 роки свого існування інститут випустив більш як 6000 агрономів, 300 техніків, інженерів-лісомеліораторів. ( Ці дати приведені на 1976 рік.). Херсонський університет підготував більше 20 тисяч вчителів для середніх шкіл. Багато вихованців університету стали відомими вченими, заслуженими вчителями, письменниками. Розділ 1.3 З Херсонщиною пов'язане життя та діяльність багатьох видатних діячів культури, мистецтва та літератури. Одні з них жили і працювали тут, інші були проїздом. Але в пам'яті всіх залишилися хвилюючі враження та спогади про природу краю, його людей, що знайшло відображення у художніх творах, листах та мемуарах. Починаючи з XVIII століття, на карті літературної Херсонщини з'явилося більше ніж сотня імен. Писали про наш край французи Гійом Боллан та Жільбер Ромм, історик А. Скальковський, географ і дослідник В. Зуєв, письменник О. Афанасьєв-Чужбинський, відомий історик запорозького козацтва Д. Яворницький. Цікаво, що поет Олександр Пушкін залишив спогади про відвідання маєтку в Білозерці, який належав його "африканському" предку І. Ганнібалу, керівникові будівництва молодого Херсона. Лев Толстой занотував у щоденнику свої враження від знайомства з нашими земляками під час походу на Кримську війну. Одним з перших відвідав наш край російський поет Іван Хемніцер. Друг Державіна, Капніста він ввійшов в історію літератури як байкар, котрий удосконалював форму й стиль байки. У записах відомого бібліофіла, початку ХІХ століття, Г. Надхіна є матеріали, які розповідають про поїздку Хемніцера до Херсона у 1782 році. Хемніцер був гостем Ганнібала, котрий жив на дачі у Білозерці. 1793 року ще хлопчиком разом з батьком був на Херсонщині Денис Давидов. Відомо, що тут відбулась його перша зустріч із Суворовим. Був Денис Давидов на Херсонщині ще 1818 року. Херсонським генерал-губернатором був брат видатного декабриста П. Пестеля – В.Пестель, який на початку брав участь у таємних товариствах декабристів. Ім'ям В. Пестеля була названа одна з вулиць нашого міста. Після 13-річного перебування в Сибіру в Херсон на постійне місце проживання, під таємний нагляд поліції приїхав М. І. Лорер. Історія зберегла для потомків пам'ять про приїзд у Херсон великого актора М. Щепкіна, якого супроводив великий критик В. Белінський. Так судилося, що саме в нашому місті наприкінці 19- на початку 20 століть жив і творів гурт людей, пилко відданих Україні, рідній мові, кращій долі нарду. Це поетеса й письменник Дніпрова чайка (Людмила Василевська), котра написала тут лібрето до першої української дитячої опери "коза-дереза". Відмий етнограф, поет і художник, видавець українських народних пісень Андрій Конощенко ( Грабенко ). Як чудово на два голоси співали ці двоє людей рідні пісні, виливаючи в них і радість, і сум буття, збераючись вечорами (за спогадами Миколи Чернявського ) в будинку на тихій херсонській вулиці. Сам Чернявський, котрий прожив свої останні 35 років у Херсоні, змалював степовий край у багатьох поезіях : Степ і степ один навколо Розгорнувся, наче море, А над ним – шатро просторе, Небо синє й сонця коло І недарма саме таку наяву – "Степ" – отримав альманах, яки херсонська громада видала в нашому місці в 1886 році. Борис Грінченко, що працював тоді в місцевому земстві, написав рецензію на це видання. Того ж року в Херсоні виходять "Збірник драматичних творів" І. Карпенка-Карого. Сюди до М. Чернявського у видавничих справах та й просто як друг приїжджав Михайла Коцюбинський. Місто жило насиченим літературними подіями життям. Не давно, що в 1910- ті роки на Херсонщині започатковується нова течія, новий напрямок у літературі й мистецтві – авангард. Давня назва нашої землі – Гілея – стає знаменом футуристів, а Чорнянка, що на Каховщині, - батьківщиною мистецького експериментаторства. Олексій Кручених, Давид Бурлюк, Володимир Маяковський, Велімир Хлебніков – усесвітньо відомі поети і художники, вони влаштовували епатуючи виставки, писали вірші, видавали футуристичні книжки в Херсоні і Каховці. Приїзд у Чорнянку й майбутній письменник Борис Лавреньов; в одну з таких поїздок він отримав в дарунок від Д. Бурлюка чудову картину з пейзажем Чорнянки, яка, на щастя, збереглась і прикрашає меморіальний кабінет письменника в літературному музеї. Змальовуючи рідне місто, образи херсонців у романі "Синє та біле" і в численних оповіданнях Б. Лавреньов знаходить щирі, ніжні слова захоплення і синівської любові до своєї землі, її історії І знову степ, тепер чаплинський, де народився славетний Микола Куліш. Куди б його не закинула доля, - і в Одесі, і в Харкові, і на горезвісних Соловках – йому снився рідний край. У п'єсах Куліша ми бачимо нужденне голодне таврійське село, спостерігаємо важку ходу подій громадянської війни на півдні України. У Куліша був вірний товариш на все життя, теж драматург і наш земляк з Колончяка Іван Дніпровський. У фондах літературного музею зберігається його документальна повість "Микола Хвильовий. Портрет м'ятежника", яка є безцінним прикладом позацензурної літератури тридцятих років. Вірує літературний Херсон. Благословенна в болях ран Що, як зелений океан, Тече круг білого Херсона, Що свій дівочий гинучий стан До Дніпрового тулить лона ... – так писав Максим Рильський у 1941 році. Після війни Олександр Довженко на Каховській ГЕС знімає фільм "Поема про море". Остап Вишня їде на любу Херсонщину : "Хто в Крим, а я – в Кринки !". Олесь Гончар, співець таврійської землі в своїх романах "Перекоп", "Південь", "Таврія", "Тропка" створює незабутні образи земляків, нашого степу : "Спочиває степ, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки. Місяць зійшов, прадавнє козацьке сонце ... Тиша, тиша, мов на дні океану. Океан місячної ночі розливається навкруги. І глибину тиші не зменшує ні сюрчання коника, десь у траві, ні шелест тополиного вершечка...". За сприяння О. Гончара, на Херсонщині було засноване обласне відділення Спілки письменників України. поети і прозаїки І. Гайдай, П. Куліш, В.Кузьменко, І. Стариков, В. Шарейко, П.Литалев, М. Братан, Ю. Голобородько , В. Кулік , В. Мілещенко своїми творами довели що багата талантами наша земля "Не міліє річка наснаги".







РОЗДІЛ 1.4 Аналізуючи взаємозв'язки, які існують між пам'ятками історії та культури і довколишнім середовищем, не можна не помітити характерні для розвитку Херсона тенденції. Одна з них полягає у дослівному ставленні до історичної спадщини, традиційному формуванні

 
Загрузка...