REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів




(Европейський парламент, НАТО, Світовий банк); підтримка і створення сітки родиних груп; колективний опір переміщено з однієї країни в іншу рискогенних виробництв; розширення можливостей в інформуванні населення; участь у прийнятті міждержавних вирішувань і розробленні загальноєвропейських екологічних стандартів; мобілізація сил спілки на ліквідацію наслідків аварій та катастроф (Д. Рухт, В. Грант, О. Мол, О. Яницький, О. Мозгова та інши).

Тема 10. Екологічна свідомість і екологічне мислення

У загальному вигляді під екологічною свідомістю (ЕС) розуміється масова занепокоєність населення становищем навколишнього середовища. Насправді ЕС, котре правільно називати усвідомленням, тобто розумінням екологіної ситуації, є елемент триєдиного процесу "сприйняття - розуміння - дія", кожний елемент котрого соціально, політично та культурно опосередкуван. Між вербальним висловлюванням екологічної занепокоєності і участю у соціальному діянні звичайно існує чимала дистанція.
До основних характеристик ЕС відносяться: занепокоєність станом середовища; мобілізація моральних ресурсів; здатність до ідентифікації джерела загрози і породжуючого її соціального суб`єкта; визнання здорового та безпечного середовища мешкання суспільною цінністью; індивідуальна мобілізація, тобто усвідомлення необхідності особистої участі у протестних, креативних та інших колективних діях; когнітивна мобілізація, тобто формування готовності до дій на основі осмислювання інформації про риски та небезпеки і, нарешті, формування у людства нового-екологічного мислення (Р. Мітчел, Р. Данлеп, Р. Інглехарт, Б. Фірсов, В. Сафронов, та інши). Необхідною ознакою екологічного мислення з`являється визнання виняткової пріоритетності проблеми стійкості біосфери по відношенню до антропогенних діянь серед усіх інших проблем практичної діяльності людини. У відсутності тотального екологічного мислення людей будь-яка економіка, у тому числі і ринкова, зведе до нічого усі природоохоронні заходи державних органів управління, завдяки невибавленній корумпованості чиновників.
Єкологічне мислення не може розвиватися на основі знайомства тільки з газетною - чи телеінформацією про неблагополучні з екологічної точки зору події і регіони. Безперечно, подібна інформація може служити причиною занепокоєння, однак у той же час вона може породжувати свого роду громадський інфантилізм, виявляємий у повному перекладанні відповідальності на фахівців та органи управління, котри, у свою чергу, вирішити проблему самі по собі просто неспроможні. Без хоч би загального знайомства з фундаментальними законами екології фахівців будь-якого профілю вже, мабуть, не обійтися.
Виходячи з міри занепокоєності і міри приняття НЕП індивідом чи групою, оцінки їми стану середовища у конкретному місці і готовності до участі у колективний дії, виділяються такі типи екологічної свідомості: розвинута, багатостороння; одностороннє занепокоєна, негуманітарна; активна (з техніко-економічною домінантою); пасивна традиційна (з виховною домінантою) і традиційно активна з тією ж домінантою (М.Лауристін, Б. Фірсов).
Екологічна занепокоєність, як правило, вища у великих містах (так званний феномен екологічної концентрації, провокуючий солідарну свідомість), у середовищі осіб з вищою освітою, а головне - орієнтованних на постматеріальні цінності.
Названі вище типи екосвідомості визначають готовність до особистої участі у колективних діях та їх характер.

Тема 11. Екологічне вимірювання громадської думки

Її специфіка обумовлюється залежно від того, хто і у чиїх інтересах інтерпретує еколгічне знання, інформацію про ризики і таке інше. Вона залежить також від динаміки як саме екологічної, так і загальної соціально-економічної ситуації у суспільстві, від міри довір`я респондентів державі і іншим інститутам суспільства.
Громадська думка про стан середовища структурується по багато яким параметрам: загальний рівень запокоєності на шкалі пріоритетних суспільних проблем; її масштаб (локальні, національні, глобальні проблеми); фокусованність (скажемо, на забрудненні атмосфери); рівень громадської підримки / відповідальності держави та інших аспектів екологічної діяльності; міра готовності до особистої участі у рішенні певної проблеми; ставлення до екологічного руху, рівень його підтримки чи ідентифікації з ним; міра готовності до зміни звучного укладу життя, скороченню структури та обсягу споживання і таке інше (Р. Данлеп, В. Рукавішников, В. Сафронов, Б.Фірсов).
У суспільстві загального риску важливі також таки показники, як оцінка громадською думкою міри негайності екологічних проблем (так, загальним знаменником опитувань на Україні і країнах колишнього соціалістичного табору було утвердження про необхідність одночасного рішення економічних, політичних та екологічних проблем) і, особливо, міри громадської згоди на ризок, тобто оцінка рівня соціально припустимого риску.
Зазначимо, що підримка екоактивізму з боку громадської думки аж ніяк не веде безпосередньо до солідарного про-екологічного діяння.
Тема закінчується аналізом результатів міжнародних порівняльних досліджень громадської думки по екологічним проблемам, які спростовують розхожи уявлення про уснуючи тут зв`язки та залежності.

Тема 12. Концепція екології міста (урбанізації)

Споконвічно предметом даної концепції були соціально-просторові трансформації міста-організму у процесі його еволюції (соціальне зонування, соціально-екологічні конфлікти, диференціація та сегрегація населення). Разом з тим, значно раніше склалася лінія міських соціальних утопій, автори котрих виражали принципи ідеального суспільного устрія у міський формі.
Творці Чікагської школи (1920-і роки) трактували місто як живий організм з певними життєвими фазами (юність, зрілість, старіння). Потім моделі міської структури стали развиватися на основі концепції екологічного комплексу. У 1970-і роки популярність придбала модель системної динаміки міста Дж. Форестера, котра продемонстувала зв`язок міських та макроекономічних процесів. Був покладен початок коцепції регіонального розвитку.
Напочатку століття під впливом інтенсивного урбан-індустріального розвитку та росту популярності соціалістичних ідей виникла концепція "міста-саду" (Е. Говард, В. Межуєв, М. Семьонов), котра ініцінувала у США, Європі та СРСР рух за утворення міст-садів. У 1920-1930-і роки повсюдно створювались "селища-сади" для робітничого класу. Величезний вплив на світову та вітчизняну думку учинила дискусія про соціалістичне місто, у котрий прийняли участь соціологи, економісти, екологи, державні та громадські діячи (М. Охитович, Л.Сабсович, А. Луначарський, М. Мілютін, Н. Крупська, М. Семашко та інши). Під впливом концепції "зеленого соціалістичного міста" провадилась реконструкція Москви, Київа, будувались індустріальні гіганти (Магнітогорськ, Сталінград).
У післявоєнні роки екологічна думка засередилась на створенні концепції ідеальної "мікрочарунки" міста (П.Аберкромбі, Є. Іеохелес). У 1960-і роки у зв`язку з масовим житловим будівництвом розвивались концепції будинків колективного


 
Загрузка...