REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Економіка (різне) → Теорія трансформування капіталу. Неоінституціоналізм

Лекція: Теорія трансформації капіталу.

Неоінституціоналізм

План

  • Концепція конвергенції та її суть.

  • У.Ростоу та його теорія "стадій економічного зростання".

  • Концепція "індустріального суспільства" Дж.Гелбрейта.

  • Концепція "постіндустріального суспільства" Дж.Белла.

    1. Концепція "Конвергенції" та її суть.

    Концепція "конвергенції" виникла під впливом протистояння двох політичних систем: капіталізму та соціалізму, демократичної та тоталітарної системи.

    Суть "конвергенції" в тому, що капіталізм та соціалізм, суспільство з різними устроями, під впливом НТП поступово (еволюційним шляхом) проникають один в одного, набувають спільних рис.

    Отже створюється одне науково-технічне і соціальне середовище, яке приводить різні державні системи до конвергенції, тобто до набуття схожості.

    Розрізняють кілька шкіл конвергенції:

    1) "Раціональна школа" – дві системи наближаються одна до одної і виникає змішана система, яка дає можливість досягти оптимального варіанту суспільної організації.

    Від капіталізму бере:

    • приватну власність;

    • прибуток як стимул;

    • невтручання держави в економічні процеси.

    Від соціалізму:

    • соціальну рівність;

    • робітничий контроль;

    • економічне планування.

    2) "Технологічна школа" – злиття двох систем має відбутися внаслідок розвитку однакових технологічних структур у виробництві:

    а) сучасна індустріальна техніка;

    б) нові технології та наукової організації виробництва відмінності між протилежними системами зменшуються.

    3) "Менеджерська школа" – управлінські технології та структури у країнах з різними політичними системами дуже сході між собою:

    а) великими монопольними підприємствами у західних країнах зараз керують не самі власники капіталу, а наймалі менеджери. Тобто влада перетікає від капіталістів до управлінської верхівки;

    б) майже такі процеси відбуваються у країнах Східної Європи;

    Отже процеси, що відбуваються у країнах Східної та Західної Європи, в сфері управління економікою є схожими.

    4) Школа "зближення у методах регулювання економіки" внаслідок НТП, масового виробництва продукції, високого ступеню організації виробництва та державного втручання в економічні процеси регулювання економіки в різних країнах набуває схожих рис.

    2. У.Ростоу та його концепція "стадій економічного зростання".

    На думку американського економіста У.Ростоу, людське суспільство в своєму розвитку має пройти кілька певних етапів (стадій):

    1 стадія – "традиційне суспільство" – первісне, рабовласницьке та феодальне суспільство, де переважає с/г;

    2 стадія – "перехідне суспільство" – виникнення сучасних типів промислових підприємств та банків;

    3 стадія – "зрушення або зліт" – швидкий розвиток промисловості і с/г.

    4 стадія – "рух до зрілості" – забезпечення стабільного перевищення випуску продукції відносно зростання населення.

    5 стадія – "суспільство високого масового споживання" – виробництво предметів споживання та послуг відіграє значну роль.

    6 стадія – "вік пошуку якості". Висновок, що його робить Ростоу – під час економічного зростання будь-яка економічна система досягне однакового рівня розвитку, незалежно від політичного устрою.

    Тема. Буржуазна п/е в Англії

    План

  • Нові ідеї п.е. в Англії.

  • Елементи політичної економії Міля.

  • Теорія народонаселення Мальтуса.

    1. Політична економія в Англії.

    В центрі уваги економістів першої половини ХІХ ст. Сея, Мальтуса, Сенсора, Батіста, Мілля та інших залишаються проблеми економічного розвитку, зросту масштабів виробництва. Вони вважали, що капіталізм, побудований на приватній власності й зіткненні інтересів власників і робітників, є прогресивним ладом.

    Проте економісти нової хвилі принесли й нові ідеї в класичну теорію. Вони полягали в тому, що виробництво визначає рівень доходів і їх розподіл, але наголошують, що розвиток виробництва залежить від доходів споживача, тому раціональний розподіл вартості є важливою умовою розвитку.

    Економісти нової хвилі зрозуміли, що важливу роль у процесі виробництва та обліку відіграє суб'єктивний фактор і властивість товарів задовольняти потреби.

    Англійська політична економія початку ХІХ ст. характеризувалась сталістю поглядів, використанням абстрактних методів досліджень.

    Джеймс Міль (1773-1836) – є одним з перших представників нової течії політекономії. Його основна праця "Елементи політичної економії" Міль вважав, що у створенні вартості бере участь не тільки праця, а і капітал. Тому, що капіталісти є організаторами виробництва. Отже прибуток – винагорода за їхню працю, як і з/п – винагорода за працю робітників.

    Виходить, як за Міллем, немає суттєвої різниці між прибутком і з/п, бо капіталіст і робітник – обоє працюють. Антагонізм існує тільки між прибутком і рентою, бо землевласники є паразитуючим класом. Землевласникам потрібне високе оподаткування ренти. Землевласника Мілль розглядав як пасивного учасника розподілу. Землевласники не заінтересовані у прогресивному розвиткові землеробства, оскільки продуктивність праці сприяє зниженню цін.

    Міль був творцем так званої "теорії фондуз/п". Згідно з цією теорією капіталіст має наперед визначений фонд з/п. Сам фонд є сумою індивідуальних з/п. За цих умов підвищення з/п може здійснюватися лише за рахунок скорочення кількості робітників.

    Отже, економічна боротьба робітничого класу за підвищення з/п є безглуздою.

    Мак-Куллох – відомий тим, що зарахував до учасників процесу виробництва не тільки людей, а й тварин (робоча худоба).

    Робітники й капіталісти є рівноправними товаровиробниками. Тому з/п – еквівалент проданої праці, а прибуток – надлишок від продажу товару дорожче за його вартість. Основна праця – "Начала політичної економії".

    Уільям Сеніор вважав, що вартість визначається ціною, та й залежить від попиту і пропозиції. Основна його праця – "Нариси науки політичної економії".

    Капітал, створюється тому, що капіталіст утримується від споживання. Тому прибуток містить дві частини:

    • процент на позичковий капітал, або винагорода за утримання від споживання;

    • підприємницький доход, або винагорода за працю щодо організації підприємства.

    Томас Роберт Мальтус – автор "теорії народонаселення", згідно з якою люди розмножують за геометричною прогресією. На відміну від цього виробництво зростає за арифметичною прогресією. Тому в суспільстві не вистачає засобів існування, мають місце злидні і безробіття.

    Засоби приведення населення відповідно до виробництва дає природа – це війни, стихійні лиха, голодомор.

    Математичне обґрунтування цієї "теорії" Мальту провів за допомогою статистичних даних щодо населення Північної Америки ХVІІІ ст. в праці "Досвід про закон народонаселення".

    На його думку суспільство перебуває в стані рівноваги, коли кількість споживацьких благ відповідає кількості населення.

    Будь-яке державна чи приватна благодійницька допомога стає на заваді саморегулюванню, тобто природноекономічному обмеженню зростання населення Мальту довів, що пере гульова зростання населення завдає шкоди суспільству й економіці, провокує війни за додаткові війни і додаткові блага, скупчення населення приводить до виникнення епідемій, народжує безробіття та падіння з/п.

    Теорія розподілу. У центрі теорії розподілу Мальтуса лежить вартість створеного продукту, яку він визначав через кількість праці. Кількість праці, що міститься у товарі, вимріюється витратами виробництва, до яких він відносить витрати живої та уречевленої праці і прибуток на авансовий капітал.

    Вартість за Мальтусом = витратам на виробництво товару (з праці "Начала політичної економії".

    Прибуток – надбавка до вартості або результат продажу товару за ціною, вищою ніж вартість.

    Ціна перевищує вартість внаслідок додаткового попиту на товар, який створюють треті особи суспільства (землевласники, їх прислуга, духовенство).


  •  
    Загрузка...