REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Історія → Історія України і державотворення

війни

5,3

3,3

1,8

Після проголошення незалежності у 1991 р.

48,2

50,2

53,6

Під час виборів у 2004 р.

14,0

2,1

30,1

Під час виборів у 2006 р.

1,1

22,4

3,5

Держави "Україна" не існує

0,2

10,2

5,4

Отже у нашому суспільстві небагато людей, які вважають за початок процесу державотворення події, які відбувалися у Першій та Другій світових війнах. Ті, хто й досі не хочуть визнати Україну, як самостійну державу є, як правило, іномовними громадянами. Досить багато громадян віддали свій голос за те, що Україна, як держава, бере свій початок ще від Київської Русі. З цими людьми важко не погодитись, адже саме із заснуванням Києва і згодом Київської Русі, ми пов'язуємо створення України. Як бачимо, за те, що Україна почала формуватись як держава лише після виборів 2004 р., висловлюються здебільшого громадянина інших національностей. Це, мабуть, пов'язано з тим, що під час цих виборів і революційних подій, які їх супроводжували, українці заявили про себе, як про націю, яка здатна відстояти свою вільну і незалежну думку.

З думкою, що процес державотворення розпочався аж після виборів 2006 р. погоджуються здебільшого російськомовні громадяни. Думаю, що це пов'язано з перемогою на виборах кандидата, який у своїй програмі зазначив надання російські мові статусу другої державної.

Але все-таки найбільше громадян висловилось за те, що Україна, як держава, погасла формуватися у 1991 р.

Як відомо з історії саме у 1991 році був затверджений Акт проголошення незалежності України. Що ж передувало його проголошенню?

В процесі "перебудови" все більше виявлялась недосконалість СРСР. Починали виникати "неформальні" організації, ідеологія яких була протилежною до ідеології КПРС. Саме ці організації мали велике значення у процесі розпаду СРСР, який, хоч ще виглядав стійко зовні, починав розхитування всередині.

Початковим етапом розпаду СРСР стали вибори 1990 р., які вийшли з-під контролю партії. У січні 1990 р., коли саме повним ходом ішла передвиборча компанія, демократичні сили України (Рух, "Меморіал" і т.ін.) запропонували відзначити День соборності України. І 21 січня 1990 р. між Києвом і Львовом був утворений "живий ланцюг".

Ця подія вплинула перш за все на свідомість українців. Вона відновила в їхній пам'яті національну символіку, ідею єдності і незалежності України. Ця подія стала пробудженням від "глибокого сну", в якому Україна і українці перебували в часи більшовицького терору. Мабуть резонансом цього пробудження стало те, що на виборах представникам Демократичного блоку вдалося здобути майже третину місць, а у деяких областях опозиційні сили здобули більшість. І хоч преса і телебачення ще перебували під контролем КПУ, хвиля протесту і бажання волі уже невпинно піднімалася: над багатьма містами і селами України замайоріли синьо-жовті прапори.

Головою Верховної Ради став В. Івашко, опозиційні сили в парламенті очолив І. Юхновський. У стінах парламенту все частіше лунало питання про незалежність України.

9 липня 1990 р. В. Івашко подає у відставку, внаслідок чого прокомуністична більшість залишається без керівника, і поводи остаточно випадають з рук Комуністичної партії. Вперше Верховна Рада зважується на крок, який "випадав" за рамки програми і політики центру. 16 липня 1990 р. Верховна Рада поіменним голосуванням прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

Цей документ став великим кроком на шляху творення державності України, але одночасно він ще більше загострив ситуацію, і на грудневому пленумі (1990 р.) лунали заклики до боротьби з "сепаратистами" і "націоналістами".

Декларація про державний суверенітет України не отримала статусу конституційного акта, але в той же час більшість погодилася на внесення до Конституції УРСР статті, яка проголошувала верховенство законів УРСР на її території над союзними законами.

3 серпня 1990 р. відбулося прийняття Закону про економічну самостійність України. Це стало логічним продовженням прийняття Декларації, бо наповнювало її реальним змістом.

Після прийняття Декларації відбулися вибори нового Голови Верховної Ради, на яких переміг Леонід Кравчук.

Друга сесія Верховної Ради УРСР, що розпочала свою роботу 1 жовтня 1990 р. працювала у супроводі численних мітингів і протестів. На майдані Незалежності було встановлено наметове містечко. Жителі цього містечка висловлювали думки мільйонів громадян. Основною причиною пікету було те, що склад Верховної Ради не відображав волю народу.

Остання спроба контрнаступу КПУ була пов'язана з тим, що громадський рух в Україні набув радикального характеру. Ця спроба була спрямована на те, щоб припинити демократизації українського суспільства, але суверенітет України був вже невідворотним.

Не отримала підтримки і спроба консервативних сил СРСР вчинити державний переворот та зберегти радянську імперію.

Референдум 1 грудня 1991 р. переважною більшістю голосів підтвердив рішення Верховної Ради про вихід України з СРСР.

Отже, ще 24 серпня 1991 р. на карті з'явилася нова незалежна держава.

СРСР не міг мати свого логічного продовження, оскільки цілком "вичерпав резерви, які дозволяли йому існувати, після чого самозруйнувався".* Ми мусимо визнати, що СРСР тримався тільки за рахунок терору.

Проте проголошення незалежності України було лише початком. Адже все керівництво велося з Кремля, і місцеві керівники звикли тільки виконувати накази. А тут потрібно було брати владу в свої руки і підносити Україну.

1 грудня 1991 р. президентом України став Л. Кравчук. Перед президентом і новим урядом постав ряд проблем: "знищення відкритих політичних структур, творення правової демократичної держави"1, "трансформування централізованої економіки в багатоукладну ринкову"2, "національне відродження України"3, "встановлення рівноправних стосунків з


 
Загрузка...