REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Історія → Соціалістична держава (економічна основа, сутність, механізм, функції і форми)

нерозривному зв'язку і взаємодії з соціалістичною державою знаходиться право. Воно є засобом розв'язання найближчих і стратегічних задач, що стоять перед державою.

Згідно концепції марксизму суть права полягає в тому, що воно виражає волю і інтереси пануючого класу. Якщо держава, на думку основоположників наукового комунізму, "є та форма, в якій індивіди, належні до пануючого класу, здійснюють свої загальні інтереси", та "форма організації, яку неминуче повинні прийняти буржуазію, щоб — як зовні, так і всередині країни — взаємно гарантувати свою власність і свої інтереси". Право є тим засобом, за допомогою якого ці інтереси, трансформуючись в державну волю, проводяться в життя.

На перших етапах становлення і розвитку соціалістичного суспільства держава і право, відповідно до доктрини марксизму, виражає інтереси робочих, селян і трудової інтелігенції. На етапі розвинутого соціалістичного суспільства — інтереси всього народу.

1.7. Відмирання держави, права та її інститутів.

Держава і право, згідно розумінню марксизму, не є вічними і незмінними явищами. У міру розвитку класового суспільства і поступового відмирання класів держава і право як класові інститути і явища також відмирають.

Що потрібне для відмирання держави і права? Які умови для цього необхідні? Відповідаючи на ці питання, прихильники марксизму вказують перш за все на необхідність створення відповідних матеріальних, соціальних і інших умов, що ведуть до стирання класових відмінностей, а також — до формування високого рівня суспільної свідомості. Вельми важливим є, зокрема, навчити людей працювати на суспільство "без жодних норм права", без жодних примушень; створити всі необхідні умови для того, щоб "основні правила людського гуртожитку" з часом стали для всіх людей звичкою.

Ця благородна по своїй природі, але утопічна ціль звільнити майбутнє людство від держави і права, від будь-яких форм державно-правового тиску і примушення, зробити всіх у вищій мірі свідомими і вільними оголошувалася не тільки в теорії, але і ставилася на практиці. В Конституції СРСР 1977 р. (в преамбулі) оголошувалося, наприклад, що "вища ціль Радянської держави — побудова безкласового комуністичного суспільства, в якому отримає розвиток суспільне комуністичне самоврядування" [6, 95].

Розвинуте соціалістичне суспільство оголошувалося "закономірним етапом" на шляху побудови безкласового суспільства, а загальнонародна держава і право, згідно теоретичним розробкам марксистів, вважались важливими віхами на шляху відмирання держави і права.

Це була теорія, що розвивалась в нашій країні і інших, які називали себе соціалістичними, країнах протягом ряду десятиріч. Проте часто практика була іншою. Закріплюючи, наприклад, в Конституції СРСР 1936 р. за радянськими громадянами широке коло прав і свобод, надаючи їх громадянам теоретично, державна влада діяла абсолютно інакше, практично. Політичні репресії кінця 30-х рр., незаконні засудження тисяч безневинних людей свідчать про глибокі суперечності в цей період соціалістичної державно-правової теорії і практики.

Такою ж далекою від теорії марксизму була практика державно-правового будівництва по ряду вельми важливих напрямів, що проводилась в нашій країні і інших країнах. Вона торкалася, наприклад, природи і характеру загальнонародної держави і права, які теоретично оголошувалися інститутами всіх шарів і класів суспільства, а практично знаходилися в руках правлячих кіл; державного устрою Радянської держави, яка теоретично вважалась федеральною державою, а на справді завжди залишалося унітарною, і ін [9, 312].

2. Поняття і ознаки соціалістичної держави.

2.1. Риси соціалістичного типу держави.

Соціалістична держава - якісно новий історичний тип держави, організація політичної влади трудящих на чолі з робочим класом, основне знаряддя захисту революційних завоювань, творчі перетворення економічного і духовного життя суспільства з метою поступового перерозподілу соціалістичної державності в суспільне комуністичне самоврядування. Соціалістична держава виникає як держава диктатури пролетаріату. Другим етапом соціалістичної держави є етап загальнонародної держави [3, 203-204].

Соціалістична правова сім'я (або соціалістичні правові системи) складає або, точніше, багато в чому складала у минулому третиною правову сім'ю, виділену в основному по ідеологічній ознаці. Правові системи країн, що входять в "соціалістичний табір", раніше належали до романо-германської правової сім'ї. Вони і зараз зберігають ряд її рис. Норма права тут завжди розглядалася і розглядається як загальне правило поведінки. Збереглися в значній мірі і система права, і термінологія юридичної науки, створена зусиллями європейських і радянських вчених і висхідна до римського права.

При значній схожості з континентальним правом правові системи соціалізму мали істотні особливості, обумовлені явно вираженим класовим характером. Єдиним джерелом соціалістичного права була спочатку революційна творчість виконавців, а пізніше — нормативно-правові акти, відносно яких декларувалося, що вони виражають волю трудящих, переважної більшості населення, а потім — всього народу, керованого комуністичною партією. Саме здійснення соціалістичної революції пов'язувалося з цілями побудови справжнього соціалізму, але за умови світової соціалістичної революції [22, 49]. Такий соціалізм побудований не був. Нормативно-правові акти, що приймалися, велику частину яких складали підзаконні (секретні і напівсекретні накази, інструкції і ін.), фактично виражали перш за все і головним чином волю і інтереси партійно-державного апарату.

Панувало вузьконормативне розуміння права. Приватне право поступалося пануючим місцем праву публічному. Для радянської правової системи залишалися чужою ідея панування права і думка про те, що треба знаходити право, відповідне принципу справедливості, заснованому на примиренні, узгодженні інтересів приватних осіб і суспільства. Право носило імперативний характер, було найтіснішим чином пов'язано з державною політикою, було її аспектом, забезпечувалося партійною владою і примусовій силою правоохоронних (каральних) органів [20, 34].

В теорії виключалося можливість для судової практики виступати в ролі творця норм права. Їй відводилася лише роль строгого тлумачення права. Це принципова позиція в якійсь мірі підкріплювалася і відсутністю в країні судової влади, яка претендувала б на те, щоб стати незалежною від державної влади, якщо не змагається з нею. Не дивлячись на конституційний принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, суд залишався інструментом в руках пануючого класу (групи), забезпечував його панування і охороняв перш за все його інтереси. Судова влада не намагалася контролювати законодавчу діяльність влади. В СРСР було важко знайти що-небудь подібне контролю за конституційністю законів.

На соціалістичні правові системи Європи, Азії і Латинської Америки, що становлять "соціалістичний табір", істотний вплив зробила перша правова система, що вважається соціалістичною — радянська. Національні правові системи зарубіжних соціалістичних країн були і є (Китай, Північна Корея) різновидами соціалістичного права [19, 5-9].

В даний час можна констатувати істотні зміни в правовій системі України і інших держав, що відносились до соціалістичної правової сім'ї. Україна проголосила рух по


 
Загрузка...