REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Інформатика, комп'ютери, програмування → Систематизація діалогових моделей за прагматичними, функціональними та структурними параметрами

в першу сергу як самостійне структурне явище і як засіб опису навколишнього світу. Але тут відсутнє головне – немає задачі виявлення закономірностей функціонування мови як засобу спілкування між людьми, тобто не враховуються знання того, хто говорить, і того, хто слухає, про норми та правила, що керують самим процесом спілкування.

Щоб врахувати цю компоненту при проектуванні сучасних діалогових систем, введені поняття гнучкості користування та операційної складності. Операційна складність означає складність робіт, які повинен виконати користувач, щоб досягти рішення поставленої задачі. Розрізняються об'єктивна операційна складність, тобто складність, зумовлена системою, та суб'єктивна операційна складність, яка відображає особисті почуття користувача, пов'язані з об'єктивною операційною складністю. Звідси випливає задача ретельного вивчення всього процесу взаємодії/спілкування людини з комп'ютером з метою побудови якомога більш адекватної моделі цієї взаємодії, що включає такі моменти, як:

  • моделі учасників спілкування (модель партнеру, модель самого себе, що включає поточну систему цілей партнерів, їх представлення один про одного, причому вкладеність цих моделей повинна мати глибину не менше трьох).

  • модель тексту (діалогу) (комплекс активованих тем і відповідний поточний розподіл текстогенеруючих ролей, фокус уваги, динаміка переходу ініціативи).

  • спільність знань про навколишній світ та спільність мови спілкування.

    В концепції мови М.М.Бахтіна можна виділити декілька груп проблем, які являють особливо цікавий інтерес з точки зору моделювання розуміння природної мови: проблема речення і висловлювання, проблема об'єкту дослідження лінгвістики та металінгвістики, проблема діалогічних відносин та діалогу.

    Проблема речення та висловлювання

    В концепції Бахтіна про сутність мови між реченням та його використанням у висловлюванні відзначається велика відстань. За Бахтіним висловлювання – це реальна одиниця мовного спілкування, це речення в контексті свого мовного акту; речення – це одиниця мови, це відносно закінчена думка, безпосередньо зіставлена з іншими думками тієї ж людини в цілому її висловлюванні. Речення не обмежується з обох боків зміною мовних суб'єктів, не має безпосереднього контакту з дійсністю, не має безпосереднього відношення до чужих висловлювань, не володіє смисловою повноцінністю, не володіє можливістю безпосередньо визначати позицію-відповідь іншого співбесідника, не адресовано/звернено до когось.

    На відміну від речення, межі кожного конкретного висловлювання визначаються зміною мовних суб'єктів, тобто зміною тих, хто говорить. Така зміна, що обрамовує речення з двох його боків, перетворює речення на висловлювання. Зміна тих, хто говорить, складає так званий абсолютний початок і абсолютний кінець висловлювання. Звідси випливає, що довжина висловлювання може варіюватися в дуже великих межах – від короткої репліки діалогу до великого роману або наукового трактату. Зміна мовних суб'єктів в різних умовах і різних ситуаціях носить різний характер, і найлегше її спостерігати в діалозі, де висловлювання співбесідників (реплік) змінюють одне одного.

    На відміну від висловлювання, речення має граматичну природу, граматичні межі, граматичну закінченість та єдність. Лише стаючи висловлюванням окреме речення набуває можливості визначати безпосередньо і активно позицію-відповідь того, хто говорить.

    Речення, як і слово, володіє закінченістю значення (предметно-смисловий зміст) і закінченістю граматичної форми, але ця закінченість носить абсолютний характер. Можна розуміти мовне значення речення, його можливу роль у висловлюванні, але зайняти позицію-відповідь стосовно цього речення, неможна, якщо ми не знаємо, чи все сказав цим реченням промовець, чи не передували цьому реченню інші речення, бо інакше це вже буде не речення, а повноцінне висловлювання, що складається з одного речення.

    Важливою характеристикою висловлювання Бахтін вважав його здібність безпосередньо визначати позицію-відповідь іншого промовця. Виявляється це в закінченості висловлювання, яка характеризується такими ознаками:

    • предметно-смислова вичерпність;

    • мовний задум або мовна воля того, хто говорить;

    • типові композиційно-жанрові форми завершення.

    Лінгвістика і металінгвістика

    Проводячи межу між реченням та висловлюванням, Бахтін розглядає окремо і ті області науки, які повинні займатися цими різними явищами. Для Бахтіна мова як певна система знаків є сферою діяльності лінгвістики. Він відзначає, що предметом лінгвістики є лише матеріал, лише засоби мовного спілкування, а не саме мовне спілкування. Лінгвістика вивчає лише відношення між елементами в межах системи мови, але не відношення між висловлюваннями, і не ставлення висловлювань до дійсності і до промовця. Чисто лінгвістичні відношення – це відношення знаку до знаку і знакам в межах мови або тексту.

    Ту частину науки, що займається вивченням так званих "діалогічних відносин", Бахтін запропонував назвати металінгвістикою. В металінгвістиці досліджується комунікативний аспект. За Бахтіним предметом металінгвістики може бути і окремий знак – слово. Мова як система характеризується наявністю логічних і предметно-смислових відношень, де логічні відношення можна трактувати як відношення синтаксичні, властиві кожній окремій мові, та предметно-смислові як семантичні відношення між знаками мови і предметами дійсності. Діалогічні відносини неможливі без логічних і предметно-смислових відношень, але вони не зводяться до них, а мають свою специфіку. Логічні та предметно-смислові відношення, щоб стати діалогічними, повинні перейти в іншу сферу буття: стати словом, тобто висловлюванням, і отримати автора. Таким чином металінгвістика повинна охоплювати явища, які зараз розглядаються такими дисциплінами, як лінгвістика тексту, лінгвістична прагматика, стилістика, теорія референції, семіотика та ін.

    Проблема діалогу

    Проблема діалогу займає центральне місце в лінгвістичному вченні Бахтіна. На його думку передумовою виникнення діалогу є наявність діалогічних відносин, тобто наявність двох різних смислових позицій, що не співпадають. Діалогічні відносини можливі на трьох рівнях:

  • Вони можливі не тільки між цілими висловлюваннями, але і між будь-якими значимими частинами висловлювань, навіть між окремими словами, якщо вони сприймаються не як безособові слова, а як знак чужої смислової позиції, як представники чужого висловлювання. Основна умова розвитку діалогу – голос. Голос це знак чужої смислової позиції, вираження авторської позиції іншого суб'єкту, яке створює "напругу" між партнерами. З двох типів інформації – про предмет діалогу (об'єктивна інформація) та про позиції авторів висловлювань (суб'єктивна інформація) – для Бахтіна більш важливим є другий тип інформації, і саме він є предметом вивчення Бахтіна. Джерело діалогічних відносин – це точка зору, позиція автора даного конкретного висловлювання про даний предмет.

  • Діалогічні відносини можливі і між мовними стилями, соціальними діалектами, якщо вони сприймаються як деякі "смислові позиції".

  • Діалогічні відносини можливі і стосовно власного висловлювання в цілому, і стосовно окремих його частин, і навіть окремих слів в ньому.


  •  
    Загрузка...