REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Інформатика, комп'ютери, програмування → Використання сучасних інформаційних технологій при розробці електронних посібників для фахівців з документознавства

новий. Тому можна сказати, що в даний момент проходить визначений "педагогічний експеримент", що повинний визначити ефективність і доцільність дистанційного навчання.

Дистанційне навчання дуже динамічне. Метод дозволяє врахувати поточні зміни в розвитку предмета. У майбутньому можлива розробка більш інтенсивних курсів, пророблення моделей робочих сторінок Інтернет і т.д. Я вважаю, що незабаром дистанційне навчання займе своє гідне місце в системі сучасної освіти.

Дистанційне навчання як сучасний напрямок розвитку заочної форми навчання

У сучасній педагогічній галузі дистанційне навчання визначене як комплекс освітніх послуг, наданих широким шарам населення в країні і за рубежем за допомогою спеціалізованого освітнього середовища, заснованого на використанні новітніх інформаційних технологій, що забезпечують обмін навчальною інформацією на відстані (супутникове телебачення, комп'ютерний зв'язок і т.д.). Процес одержання знань, умінь і навичок у системі дистанційного навчання отримав назву дистанційної освіти.

Проте донині не припиняється дискусія з приводу суті таких термінів, як "дистанційна освіта", "дистанційне навчання", "заочне навчання", "заочно (очно) дистанційне навчання" тощо. Так, зокрема, апологети класичного заочного навчання власне кажучи мають рацію, стверджуючи, що заочні вузи із самого початку свого існування займалися саме дистанційним навчанням, якщо термін "дистанційне" пов'язувати лише с тою обставиною, що основну частину навчального часу той, якого навчають, проводить на великій відстані від викладача, так що основними засобами комунікації є письмові (друковані) матеріали незалежно від форми носія (папір, магнітні диски і т.п.) чи електронні засоби зв'язку (телефон, факс, електронна пошта й ін.).

Термінологічні проблеми заводять нас ще далі – у глибину дискусії про розходження термінів "навчання", змушуючи узагалі визнати нелегітимним термін "дистанційна освіта" (на відміну від терміна "дистанційне навчання") на підставі того, що офіційно визнаними (сьогодні є лише чотири форми навчання: очне, заочне, очно-заочне (вечірнє) і екстернат.

У цьому контексті розумно говорити про дистанційне навчання як освітню технологію, що може бути легко інтегрована в будь-яку форму навчання. Що ж стосується технологій традиційного заочного навчання, то стає очевидною, по-перше, важливість їх як неодмінної основи дистанційного навчання і, по-друге, їхня недостатність у силу слабкого використання досягнень у сфері інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Однією з основних (але не єдиною) визначальних характеристик дистанційного навчання є підвищений рівень інтерактивності, що особливо виявляється у використанні мережних комп'ютерних технологій. Саме рівень використання новітніх мережних технологій (у мережах Інтернет, Інтранет, ISDN і т.п.) у процесі навчання і визначає той "вододіл", що проходить між традиційним заочним і сучасним дистанційним навчанням.

Таким чином, є всі підстави для використання терміна "заочно-дистанційна освіта (навчання)", коли йдеться про заочну форму навчання з використанням усіх видів технологій як традиційного заочного, так і сучасного дистанційного навчання. При цьому не слід змішувати розглянуте питання з проблемою узагалі використання комп'ютерів у навчанні, створення електронних версій курсів і т.п., що в однаковою мірою має стосунок до будь-якої форми навчання.

До числа основних особливостей, які технології ДО привнесли в заочне навчання, варто віднести: можливість інтерактивної взаємодії між викладачем і тим, якого навчають, у діалоговому режимі, що, у ряді випадків, може наближатися за формою до взаємодії при традиційному аудиторному навчанні швидку доставку навчальних матеріалів в електронній версії оперативний доступ до баз знань, розміщених у мережі Інтернет можливість тестування знань у дистанційному режимі можливість проходження віртуального лабораторного практикуму можливість реалізації мережного доступу до реального лабораторного устаткування створення "віртуальних груп" (оперативна взаємодія тих, яких навчають, між собою).

Для забезпечення доступу до використовуваних технологій учень, як правило, прикріплюється до місцевого центру дистанційного навчання (навчально-консультаційного пункту НКП), у якому, крім того, він може отримати первісну допомогу в освоєнні цих технологій.

Зрозуміло, можливий і варіант використання тим, якого навчають, індивідуального робочого місця. Для організації контактів, ініціювання яких може здійснюватися будь-як учасником освітнього процесу як у режимі реального часу, так і шляхом різночасної (асинхронної) комунікації, використовуються різні інформаційно-технічні засоби: телефон, факс, електронна пошта, програмні засоби взаємодії в середовищі WWW-серверів, комп'ютерна відео конференц-зв'язок тощо.

Використання тих чи інших технологій планується викладачем у процесі розробки навчального курсу. У курсі може використовуватися як одна конкретна технологія, так і сполучення декількох технологій. При цьому викладач повинен керуватися таким принципом: якщо дидактична задача може бути реалізована за рахунок застосування більш простих технологій, то перевага повинна бути віддана саме ім.

Вибір у даній ситуації більш складних технологій не тільки не принесе очікуваного результату, але і може негативно позначитися на результатах навчання. Помітимо, що, незважаючи на інтенсивний розвиток комп'ютерних технологій ДО, як і раніше велике значення зберігають навчальні матеріали, що представляються в друкованому виді, та як нова форма, – використання електронних посібників.

ІІ. Загальні вимоги та інструментальні засоби створення ЕЛЕКТРОННого ПОСІБНИКа

1. Загальні вимоги до розробки електронного посібника

Вимоги до змісту електронного посібника

Особа, що навчається у позаочно-дистанційній формі навчанні, повинна мати комплект навчально-методичних матеріалів, що включають програми курсів, підручники і навчальні посібники в друкованому чи електронному виді (підручник, задачник, посібник з виконання лабораторних робіт тощо), а також методичні посібники для організації самостійної роботи з кожного виду занять.

Виходячи з відомих особливостей заочної форми навчання, можна запропонувати набір принципів розробки навчально-методичних матеріалів для заочно-дистанційного навчання. Деякі з них відомі з досвіду традиційного навчання, однак через їхню важливість вважаємо за потрібне навести перелік ще раз: Програма курсу повинна містити формулювання цілей вивчення курсу, формувати мотивації успішного вивчення дисципліни за допомогою роз'яснення її місця і значення в системі навчання по обраному напрямку (спеціальності).

Навчальні посібники повинні задовольняти вимогам коректного й однозначного використання термінів й умовних позначок.

Навчальні матеріали в електронній формі повинні, по можливості, створюватися в тому програмному середовищі, яке слухач опанував у відповідних розділах курсу інформатики, що передує даній дисципліні. При використанні авторських


 
Загрузка...