REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Міжнародні відносини, Міжнародна економіка → Проблеми ефективності миротворчої діяльності ООН

стандартизації та облаштування миротворчих сил. Оскільки, майже всі операції нового тисячоліття будуть справою коаліцій, то головною передумовою їх успішного проведення є досягнення оперативної та технічної сумісності. Забезпечення та застосування Збройних Сил України суттєво відрізняється від прийнятого в НАТО та ряді інших західних держав. Технічна сторона згаданого питання є не менш складною: озброєння і військова техніка (ОВТ) держав-членів НАТО і держав-партнерів, у тому числі й України, у більшості випадків несумісні.

Для досягнення сумісності, яка б забезпечувала мінімально необхідний рівень взаємодії між військовими контингентами різних країн, доречно визначити такі основні пріоритетні засоби, що підлягають стандартизації:

засоби зв'язку і системи управління військами;

АСУ та системи радіолокаційного упізнавання "свій-чужий";

авіаційна техніка;

бронетанкова техніка;

ракетно-артилерійська і стрілецька зброя;

інженерна техніка;

засоби хімічної і радіаційної розвідки і дозиметричного контролю.

Поряд з оцінкою сумісності ОВТ необхідно враховувати зокрема, сумісність матеріалів і засобів заправки, мастил; апаратури й устаткування для перевірки і контролю, технічного обслуговування тощо. Для досягнення технічної сумісності ОВТ країн-членів НАТО і країн-партнерів необхідно спрямувати зусилля на модернізацію наявних зразків озброєння і військової техніки, що забезпечить нормальну взаємодію з аналогічною технікою НАТО.

Суттєвими проблемами досягнення взаємосумісності для підрозділів та штабів Збройних Сил України залишаються брак коштів та труднощі в засвоєнні спеціальної термінології, яка застосовується в НАТО.

Всі ці проблеми, потребують вирішення в майбутньому, у тому числі у ході реалізації "Процесу планування та огляду сил" (ППОС/РАКР). Цей процес було започатковано на Брюссельському самміті НАТО у 1994 р. в рамках Програми ПЗМ з метою надання державам-партнерам можливості для визначення та проведення підготовки сил, здатних діяти спільно з державами-членами НАТО, а також створення механізму для обміну інформацією з питань оборонного та бюджетного планування. Незважаючи на певні труднощі, Україна намагається бути активним учасником Процесу. Про це свідчить рішення нашої держави взяти активну участь у III-му етапі Процесу, який розпочався навесні 1999 року.

Основна особливість цього етапу полягає у переході від досягнення сумісності на тактичному рівні до співпраці спрямованої на забезпечення прозорості в питаннях оборонного планування, застосування та розвитку збройних сил на оперативному та стратегічному рівні. Для цього замість Цілей взаємосумісності запропоновані Цілі партнерства, які покликані закріпити та розвинути успіх у галузі досягнення взаємосумісності, що був досягнутий під час попередніх етапів реалізації Цілей взаємосумісності. Однак, додатково до вирішення цих завдань, Цілі партнерства заохочують держави члени ППОС/РАКР надавати для участі в програмі ПЗМ (насамперед в миротворчих операціях) нові сили та засоби.

Процедури планування в рамках ППОС/РАКР максимально наближені до тих, які застосовуються в НАТО. Зокрема, вирішено перейти до планування на шестирічний період. Крім того, з огляду на членство в ППОС/РАКР країн, які беруть участь в оборонному плануванні ЗЄС, передбачені заходи щодо досягнення сумісності та прозорості в процедурах планування НАТО та ЗЄС.

Узгодження та затвердження нових Цілей Партнерства, розроблених з урахуванням досвіду проведення миротворчих операцій на території Боснії та Герцеговині і в Косово, відбулося в травні 2000 р. З 58 запропонованих Цілей для відпрацювання або вивчення були прийняті 51, з яких 34 були відібрані для безпосереднього опрацювання та 17 - для вивчення.

20 листопада 2000-го року Міністром оборони України був затверджений "План досягнення Цілей партнерства силами та засобами Збройних Сил України, виділеними для участі у третьому етапі Процесу планування та оцінки сил на 2000-2006 рр.", який визначає такі основні завдання Збройних Сил України на цьому етапі:

- досягнення необхідного рівня взаємосумісності з країнами НАТО та країнами-партнерами в рамках визначених Цілей партнерства;

- максимальне врахування досвіду досягнення Цілей партнерства у практиці реформування Збройних Сил України;

- підвищення якості взаємодії з підрозділами країн-членів НАТО та країн-партнерів під час участі в операціях з підтримання миру, операціях з пошуку та рятування, операціях з надання гуманітарної допомоги;

- вдосконалення навчально-полігонної бази Збройних Сил України для підготовки миротворчих підрозділів.

Пріоритетними напрямами роботи на третьому етапі вважаються:

- мовна підготовка;

- вивчення штабних процедур НАТО;

- досягнення взаємосумісності з питань організації управління підрозділами, виділеними для участі у програмі ПЗМ;

- досягнення необхідного рівня взаємосумісності у плануванні, організації та проведенні тилового і технічного забезпечення цих підрозділів;

- досягнення відповідного рівня взаємосумісності засобів захисту від зброї масового знищення підрозділів, виділених для участі у програмі ПЗМ.

Досвід участі у спільних миротворчих операціях та виконання підрозділами і військовослужбовцями Збройних Сил України окремих миротворчих завдань дозволяє зробити такі висновки щодо основних тенденцій сучасного миротворчого процесу:

o при виконанні миротворчих завдань національні контингенти діють у складі коаліційних угруповань військ (сил);

o миротворча діяльність спричиняє все більший вплив на трансформацію положень воєнних доктрин та уточнення завдань збройних сил;

o рішення на застосування миротворчих сил повинні передбачати проведення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення готовності відповідних підрозділів до виконання завдань за призначенням та визначати порядок взаємодії з представниками інших відомств України (МВС, МНС та МЗС);

o миротворча діяльність виступає каталізатором розвитку співробітництва держав у воєнній сфері.

Участь підрозділів Збройних Сил України в миротворчих операціях під егідою ООН та ОБСЄ є доцільною та корисною, оскільки надає можливість сприяти зміцненню миру та стабільності; ознайомитися з досвідом інших держав в галузі оборонного планування та реформування збройних сил; набути досвіду спільних дій з силами НАТО та держав-партнерів у ході миротворчих операцій; підвищити міжнародний авторитет Збройних Сил України.


 
Загрузка...