REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Міжнародні відносини, Міжнародна економіка → Проблеми реалізації зовнішньоекономічних контрактів ПП „Малярчук

про свій намір припинити ЗТК, наприклад, за три місяці. Тут же зазначається порядок обрахування плину часу – з дати отримання контрагентом письмового повідомлення. Вимога припинення ЗТК має бути обгрунтована та передбачений порядок узгодження заліку або погашення витрат, які мали місце у зв'язку з приготуванням до виконання. Необгрунтоване припинення – мотив для суперечки про погашення збитків.

  • Принциповою неможливістю виконання внаслідок форс-мажору.

  • Внаслідок порушення умов ЗТК.

  • За рішенням суду, арбітражу або інших органів держави, до компетенції яких відносяться такі дії [22, с. 204].

    Ключовим питанням контракту є питання про ціну. Кращим критерієм для визначення ціни є зіставлення пропозицій різних фірм (складання так званого конкурентного листа), цін конкретних угод, прейскурантів, котирувань, робота з фірмами, що продають і купують аналогічний товар, зокрема на виставках і ярмарках.

    Платіж – найважливіший аспект міжнародної торгівлі. І саме його неправильна організація є причиною катастрофічних результатів тієї чи іншої зовнішньоекономічної угоди.

    Між платежем у рамках внутрішньої торгівлі й міжнародним платежем існує дві основні розбіжності:

    1) в міжнародній торгівлі порядок платежів може регулюватися двома або декількома державами, в той час як розрахунки у внутрішній торгівлі регулює тільки одна держава;

    2) в міжнародній торгівлі, як правило, задіяні дві або декілька валют [20, с. 112-113].

    Велике значення має вивчення законоположень щодо здійснення торговельних операцій, у тому числі страхування і торговельного судочинства, законів, що регулюють правове положення і діяльність іноземних фірм, охорону промислової власності, патентування винаходів, реєстрації товарних знаків, арбітраж та ін.

    Торговельні звичаї (УЗАНСИ) – це не закони і не застиглі положення. Вони відбивають зміни в торговельній практиці. Торговельні звичаї охоплюють значне коло питань: зміст окремих пунктів контракту; лумачення в практиці таких термінів, як "біля , "негайно"; специфічні умови торгівлі окремими товарами; специфічні правила в окремих містах, портах, областях.

    За наявності в контрактах неясностей, неточностей допомагають торговельні звичаї. Вони іноді викладаються в біржових правилах, у спеціальних збірниках торговельних палат. Наприклад, Міжнародна торговельна палата має спеціальне видання "торговельні терміни", де викладаються базисні умови поставок [16, с. 23].

    Зазначимо, що українське законодавство вважає ціну істотною складовою договору купівлі-продажу. Водночас слід мати на увазі, що за законодавством ряду країн визнаються чинними договори, у яких ціна не вказується. Так, відповідно до Кодексу міжнародної торгівлі Чехії, „домовленість про певну договірну ціну не є суттєвим реквізитом договору купівлі-продажу, якщо сторони висловили бажання укласти договір і без угоди про купівельну ціну". Англійське право також у принципі не вважає ціну суттєвою умовою договору. Правова доктрина США виходить із можливості укладення сторонами договору купівлі-продажу без визначення в ньому ціни [5, с. 129].

    1.3. Оцінка впливу законодавчої бази на процес реалізації зовнішньоекономічних контрактів ПП „Малярчук"

    У процесі реалізації зовнішньоекономічних контрактів підприємством розглядається як вітчизняна нормативно-правова база, так і торгове, митне, валютне та податкове законодавство країни-контрагента; визначаються міжнародні правила і норми щодо торгівлі даним товаром, а також наявні інструкції Європейської Економічної комісії ООН щодо угоди; аналізуються організаційно-правові основи розробки даного контракту для зовнішнього ринку.

    На приватному рівні головна роль належить Міжнародній торговельній палаті (Париж). Ще в середині двадцятого століття Міжнародною торговельною палатою були розроблені Уніфіковані торгові терміни ("Інкотермс").

    "Інкотермс" - це типові умови договору купівлі-продажу. Правила "Інкотермс" застосовуються у всіх випадках, коли сторони зробили посилання на них у договорі. "Інкотермс" можуть використовуватися при укладанні договорів купівлі-продажу, які вимагають від продавця транспортування товару будь-яким видом транспорту, а також для договорів, де покупець одержує товар на складі продавця.

    У тлумаченні й застосуванні комерційного договору можуть виникати труднощі, як у силу неоднозначності тих або інших його положень, так і в силу того, що деякі питання в ньому просто не передбачені.
    "Інкотермс" містить декілька варіантів вирішення таких типових питань, що викликають труднощі при тлумаченні і застосуванні договору:

    • коли переходить право власності на товар;

    • коли переходить ризик випадкової загибелі товару;

    • хто зобов'язаний застрахувати товар і заплатити за страховку;

    • хто зобов'язаний організувати транспортування товару і заплатити за транспортування;

    • хто зобов'язаний сплатити мита, податки, збори.

    На сьогодні існує декілька редакцій "Інкотермс". Розбіжності між ними не дуже суттєві. Будь-яку з цих редакцій можна використовувати. Останньою є редакція "Інкотермс" 2000 р.

    "Інкотермс" містить тринадцять типових умов купівлі-продажу товарів.

    Сама Міжнародна торговельна палата пропонує поділяти всі умови поставки на чотири групи, причому до кожної групи входять умови, в скороченій назві яких перша буква відповідає назві групи. В кожну групу входять умови, що за головними положеннями схожі між собою:
    1. Е - EXW. Товар передається покупцеві, але використання послуг перевізника прямо не передбачене.
    2. F - FCA, FAS, FOB. Покупець несе всі витрати і ризики до передачі товару перевізнику.
    3. С - CFR, СІF, СРТ, СІР. Покупець повинен здійснити поставку товару до перевізника, за свій рахунок забезпечити транспортування товару перевізником, і, за деякими типовими умовами, застрахувати товар. Покупець не бере на себе ризики, пов'язані з подіями, що мають місце після передачі товару перевізнику.

    4. D - DAF, DES, DEQ, DDU, DDE. Покупець повинен передати товари перевізнику, забезпечити їхнє транспортування і нести всі ризики і витрати до прибуття товарів у країну призначення.

    Ці умови настільки добре опрацьовані, що сторонам достатньо, наприклад, просто записати в договорі: "Продавець поставляє товар на умовах FOB Іллічівськ", і умови поставки будуть повністю урегульовані.

    На міждержавному рівні головна роль належить Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). Укладена в 1980 році Віденська конвенція про міжнародні договори купівлі-продажу товарів (надалі - Віденська конвенція) є плодом багатьох років роботи в рамках цієї організації.

    Віденська конвенція стосується таких питань:

    • що потрібно для того, щоб угода вважалася укладеною;

    • коли вважається, що сторона договору виконала усі свої зобов'язання, що виникли в результаті укладання договору;

    • наслідки невиконання договору;

    • неможливість виконання.

    Віденська конвенція застосовується сторонами, якщо вони:
    1) прямо не вказали в договорі, що


  •  
    Загрузка...