REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Право → Види і правові джерела радіаційної та ядерної безпеки











Види і правові джерела радіаційної

та ядерної безпеки



Роль права як регулятора суспільних відносин у сфері використання ядерної енергії значно зросла з того часу, коли цей тип енергії вперше був використаний людиною як у військових, так і в мирних цілях

Сьогодні важко переоцінити роль правового регулювання, особливо у сферах, пов'язаних з використанням сучасних мирних та військових технологій. Суспільство, відчувши на власному досвіді негативні наслідки впровадження нових технологій, усвідомило, що необхідно шукати нові підходи до забезпечення безпеки і нерозповсюдження ядерної зброї.

Відповідно до статті III Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, до якого Україна приєдналася у 1994 році, "Кожна з держав-учасниць, що не володіє ядерною зброєю, зобов'язується прийняти гарантії, як вони викладені в угоді, про яку будуть вестися переговори, і яку буде укладено з Міжнародним агентством з атомної енергії відповідно до статуту МАГАТЕ та системою гарантій Агентства, виключно з метою перевірки виконання його зобов'язань, прийнятих відповідно до цього Договору з тим, щоб не допустити переключення ядерної енергії з мирного використання на ядерну зброю чи інші вибухові пристрої". Частина друга цієї статті передбачає, що кожна держава-учасник ДНЯЗ "зобов'язується не надавати: а) вихідного чи спеціального матеріалу, що розщеплюється, чи матеріалу спеціально призначеного для обробки, використання чи виробництва спеціального матеріалу, що розщеплюється будь-якій державі, що не володіє ядерною зброєю, для мирних цілей, якщо на цей вихідний чи спеціальний матеріал, що розщеплюється, не поширюються гарантії". Відповідно до цієї статті Україна підписала і ратифікувала Угоду між Україною та Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв'язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї. Це типова угода, яка набирає чинності відразу ж після отримання Агентством офіційного повідомлення від держави про виконання необхідних процедур. Типова угода визначає науково-технічний зміст всієї практичної діяльності МАГАТЕ, передбаченої ст.ІІІ.1. Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Встановлюються головні завдання і порядок здійснення гарантій, у тому числі початок і закінчення здійснення контролю, звільнення від гарантій, оформлення результатів діяльності Агентства щодо контролю. Формулюються конкретні процедури та методи гарантій, зокрема порядок використання національних систем обліку і контролю ядерних матеріалів, порядок проведення і обсяг інспекцій МАГАТЕ. Регулюються міжнародні передачі ядерних матеріалів, поставлених під гарантії Агентства.

Відповідно до ст. 9 Конституції України "діючі міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких дано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України" Договір про нерозповсюдження ядерної зброї став частиною національного права, як і ряд інших міжнародних угод, про які піде мова далі.

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї став основою для створення міжнародної системи контролю за ядерним експортом. Норми, закладені у Договорі знайшли своє відображення і були розвинуті у керівних документах Комітету Цангера та групи ядерних постачальників.

А тепер зупинимося на основних документах вітчизняного законодавства у цій сфері.

8 лютого 1995 року Верховна Рада України прийняла базовий закон "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", який регулює відносини у сфері використання ядерної енергії.

Цей Закон розмежував функції і відповідальність органів влади за безпеку використання ядерної енергії, заклав основи нормотворчості у напрямку ліцензування і нагляду у сфері використання ядерної енергії, контролю за експортом, імпортом, радіаційного захисту персоналу і населення, цивільної відповідальності за ядерну шкоду, транспортування радіоактивних матеріалів, фізичний захист і т.д.

Кожен розділ Закону "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку" являє собою "правовий інститут". Дуже важливою в термінологічному відношенні є стаття перша цього Закону, яка визначає такі основні поняття, як "вихідний матеріал", "ядерні установки", "ядерна шкода" і т.д.

Безпосередньо стосується теми нашої статті розділ ХІІ цього Закону "Запобігання використанню ядерних матеріалів, обладнання та технологій у воєнних цілях".

Стаття 67 передбачає, що система гарантій включає в себе державну систему обліку і контролю ядерних матеріалів і державну систему експортно-імпортного контролю ядерних матеріалів, обладнання і технологій. Державна система гарантій базується на цьому Законі, положеннях міжнародних і двосторонніх договорів, учасником яких є Україна. У ст.68 Закону йде мова про те, що "організацію і ведення державного обліку та контролю ядерних матеріалів в Україні здійснює орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Відповідальність за здійснення обліку і контролю ядерних матеріалів на ядерних установках несе експлуатуюча організація"

Ст. 69 - "Державна система експортного контролю ядерних матеріалів, обладнання і технологій знаходиться під контролем держави і здійснюється в рамках державної системи експортного контролю. Ліцензії на експорт ядерних матеріалів, обладнання та технологій надаються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України"

Ст. 70 передбачає обмеження щодо міжнародної передачі ядерних матеріалів, обладнання і технологій. Зокрема "забороняється міжнародна передача ядерних матеріалів, обладнання та технологій, що використовуються у межах території України, під її юрисдикцією, або міжнародна передача, яка здійснюється під її контролем в інші держави, якщо вони:

не взяли на себе зобов'язань щодо використання ядерних матеріалів, обладнання та технологій виключно в мирних цілях;

не гарантували ефективного фізичного захисту ядерних матеріалів для запобігання несанкціонованому використанню або поводженню з ними;

не


 
Загрузка...