REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Логіка → ВИДИ УМОВИВОДІВ

КОЛОМИЙСЬКИЙ КОЛЕЖ ПРАВА І БІЗНЕСУ

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

"ВИДИ УМОВИВОДІВ"

Виконав студент

Групи Ю – 22

Хряков Олександр

Викладач: Ганущак М.В.

КОЛОМИЯ"99

ПЛАН

  • Логічно необхідні та ймовірні умовиводи.

  • Дедуктивні, індуктивні за аналогією.

  • Дедуктивні умовиводи: необхідність виводу та висновку в дедуктивному умовиводі.

  • Типи дедуктивних умовиводів.

    Умовиводом називається форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження, котре містить в собі нове знання.

    Термін "умовивід" вживається в подвійному значенні. Під "умовиводом" розуміють і розумовий процес виведення нового знання із суджень, і саме нове судження, як наслідок розумової операції.

    Умовивід за своєю структурою складніший, ніж поняття і та судження, форма мислення. Поняття і судження входять до складу умовиводу, як його елементи.

    Будь-який умовивід складається із засновків та висновку.

    Засновки – це судження, із яких виводиться нове знання.

    Висновок – судження, виведене із засновків.

    Умовивід – це логічний засіб здобування нового знання. У процесі умовиводу здійснюється перехід від відомого до невідомого. Об'єктивною підставою умовиводу є зв'язок і взаємозалежність предметів і явищ дійсності. Якби навколишній світ складався з нагромаджених не пов'язаних між собою випадкових предметів і явищ, то від знання одних предметів не можна було б перейти до знання інших і, отже, умовивід як форма мислення був би неможливим. Але оскільки предмети і явища об'єктивної дійсності взаємопов'язані, підпорядковані певним законом, то існує не тільки можливість, а й необхідність пізнання одних предметів на підставі знання інших.

    Умовиводом є не будь-яке сполучення, я тільки таке, у якому між судженнями існує логічний зв'язок, котрий відображає взаємозв'язок предметів і явищ самої дійсності. Якщо ж предмети дійсності не пов'язані між собою, то й судження, що відображають ці предмети, логічно будуть не пов'язаними і тому вивести із них якесь нове значення, тобто побудувати умовивід, не можна.

    У будь-якому умовиводі слід розрізняти три види знань:

    • Вихідне знання, те, з якого виводять нове знання – воно міститься в засновках умовиводу.

    • Висновкове знання – міститься у висновку.

    • Обгрунтовуюче знання – знання, котре пояснює правомірність висновку із засновків. Обгрунтовуюче знання міститься в аксіомах і правилах умовиводів, воно не входить до складу умовиводу у вигляді окремого судження, а складає логічну підставу висновків, дає відповідь на запитання про те, чому висновок, здобутий з тих чи інших суджень, є правомірним і необхідним.

    Дедуктивним (від латинського слова deductio – виведення) називається умовивід, у якому висновок про окремий предмет класу робиться на підставі класу в цілому.

    У дедуктивному умовиводі думка рахується від загального до окремого, одиничного, тому дедукцію звичайно визначають як умовивід від загального до часткового.

    Щоб дійти дедуктивного висновку, необхідно мати подвійне знання, засновки:

  • засновок, що має загальне положення або правило, під яке підводиться частковий випадок; 2) засновок, у якому ідеться про той окремий предмет або частковий випадок, який підводиться під загальне положення.

    Загальні положення звичайно є готовими, заздалегідь відомими. До них відносяться закони науки, аксіоми, наукові положення принципи й інші судження, в яких міститься знання загального. У юридичній практиці як знання загального виступають норми права (статті кодексів та інших законодавчих актів), положення правових наук, керівні вказівки органів суду, прокуратури та ін.

    Дедукція дає висновки достовірні. У цьому одна з її переваг над іншими видами умовиводів. Якщо засновки дедуктивного умовиводу істинні і правильно пов'язані, то висновок буде неодмінно істинним.

    Проте, якщо один із засновків дедуктивного умовиводу буде не достовірним, а вірогідним, то й висновок у такому випадку буде вірогідним і не може бути достовірним. Дедуктивні умовиводи з вірогідними засновками широко використовуються у судовій практиці під час побудови судових версій, висловлюванні різноманітних пропозицій.

    Висновок дедуктивного умовиводу має примусовий характер. Це означає, що коли якесь загальне положення визнане істинним і якщо відомо, що частковий випадок підлягає під це загальне положення, то не можна не визнавати наявність загального у цьому частковому випадку.

    Розрізняють такі типи дедуктивних умовиводів: категоричний силогізм, умовні силогізми і розподільні силогізми. Термін "силогізм" походить від грецького слова sullogismos – здобуття висновку чи виведення наслідку.

    Категоричним силогізмом називається такий дедуктивний умовивід, у якому обидва засновки є категоричними судженнями.

    Розподільно-категоричним силогізмом називається такий умовивід, у котрому більший засновок є судженням розподільним, а менший – категоричним.

    Умовно-розподільним силогізмом або лемантичним силогізмом називається силогізм, у котрому більший засновок є судженням умовним, а менший розподільним .

    Індукцією називається умовивід, у якому на основі знання частини предметів класу робиться висновок про всі предмети класу, про клас в цілому. Індукція – це умовивід від часткового до загального. Термін "індукція" походить від латинського слова inductio, що означає "наведення".

    Повною індукцією називається умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на основі вивчення всіх предметів цього класу.

    Неповною індукцією називається умовивід, у якому загальний висновок виводиться із засновків, котрі не охоплюють усіх предметів класу.

    Індукція через простий перелік – це такий умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на тій підставі, щоб серед спостережуваних фактів не траплялося жодного, який би суперечив узагальненню.

    КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

  • Що називається дедуктивним умовиводом?

  • Що називається індуктивним умовиводом?

  • Які є типи дедуктивних умовиводів?

  • Що називається індукцією через простий перелік?

  • Що називається повною і неповною індукцією?

    ЛІТЕРАТУРА

  • Тофтул М.Г. Логіка. – К., 1999. – С. 332

  • Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997. – С. 386

  • Конверський А.С. Логіка. – К., 1998. – С. 266

  • Кондаков И.В. Логика. – М., 1954. – С. 68

  • Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996. – С. 113

  • Формальная логика. Л., 1977

  • Хоменко І.В. Що таке логіка //Барви творчості. К., 1995. – С. 83-95


  •  
    Загрузка...