REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Медицина → Хвороба рейтера. (уретроокулосиновіальний синдром, синдром Фісенже-Леруа)

Хвороба рейтера. (уретроокулосиновіальний синдром, синдром Фісенже-Леруа)

Визначення. Хвороба Рейтера – запальне захворювання суглобів, що розвивається у тісному хронологічному зв'язку з інфекцією сечостатевого чи кишкового тракту і проявляється класичною тріадою симптомів: уретрит, кон'юнктивіт, артрит, які розвиваються одночасно чи послідовно. Визначати даний симптомокомплекс як хворобу Рейтера прийнято на Міднародному ревматологічному Конгресі в Монако в 1964 році.

Етіологія. Розрізняють 2 форми хвороби Рейтера: ентероколітичну (епідемічну), що виникає після спалаху ентероколіту різної природи – дизентерійної, ієрсиніозної, шигельозної, сальмонельозної, та урогенітальну (спорадичну), де клінічним виявам передує венеричне захворювання і зараження відбувається статевим шляхом.

1. ХР викликається хламідіями (Chlamidia trachomatis). Цей мікроорганізм передається статевим шляхом і виявляється в епітелії уретри, кон'юнктиви та синовіоцитах.

2. При постентеритних формах синдрому Рейтера мають значення наступні мікроорганізми: Yersinia enterocolitica, Yersinia pseudotuberculosis, Salmonella enteridias, Salmonella typhimurium, Shigella dysenteria, Shigella flexneri, Campilobacter jejuni.

3. Має значення спадкова схильність, маркером якої є антиген гістосумісності НLA В27 (у 75 –95% хворих).

Патогенез. При статетовому зараженні в сечостатевих органах розвивається вогнище запалення, звідки хламідії розповсюджуються в різні тканини. Розвивається аутоалергічна реакція, від виразності якої залежить характер перебігу недуги.

Класифікація. Форми перебігу (Агабабова Э.Р., 1989):

1. гостра – тривалість симптомів до 6 міс., які безслідно регресують.

2. рецидивуюча – з повторними суглобовими атаками, які виникають спонтанно, або ж у зв'язку із загостренням уретриту чи хламідійною реінфекцією.

3. первинно-хронічна – перебігає без ремісії, клінічні прояви утримуються більше 1 року.

Згідно із клсифікації МКХ-10 хвороба Рейтера відноситься до реактивних артритів:

М 02 Реактивні артрити

М 02.3 Хвороба Рейтера

М 02.1 Післядизентерійна артропатія

М 02.9 Реактивна артропатія, неуточнена

Приклади формулювання діагнозу.

1. Хвороба Рейтера (спорадична форма); уретрит, катаральний конюнктивіт, поліартрит, гострий перебіг. П'ятковий бурсит, ахіллодинія. ФНС ІІ.

2. Хвороба Рейтера (спорадична форма); хронічний перебіг. Хронічний простатит. Поліартрит міжфалангових суглобів ступнів, плеснофалангових, гомілковоступневих. Синовіт лівого гомілковоступневого суглоба. ФНС ІІ. П'ятковий бурсит, кератодермія підошв. Афтозний стоматит.

Клініка.

1. Уражаються переважно чоловіки сексуально-активного віку з наявним запаленням сечостатевих органів; жінки хворіють рідко.

2. В анамнезі випадковий статевий контакт за 1-2 місяці до захворювання суглобів. Дебют хвороби частіше за все проявляється ураженням сечостатевих органів: уретрит, простатит, цистит, у жінок – цервіцит, вагініт.

3. Ураження очей наступає після уретриту, частіше проявляється конюнктивітом, рідше іритом, іридоциклітом, увеїтом, ретинітом. Конюнктивіт зазвичай буває двобічним, катаральним, слабовираженим, триває 1-3 дні, тому нерідко не діагностується, має схильність до рецидивування. У 35% хворих може ускладнитися переднім увеїтом, обумовлюючи в майбутньому сліпоту.

4. Суглобовий синдром частіше проявляється поліартритом (65%), олігоартритом (29%), чи моноартритом (6%). Розвивається гостро чи підгостро.

Провідна ознака – множинне асиметричне ураження суглобів нижніх кінцівок, з послідовним втягненням суглобів знизу до верху ("сходинчасте ураження"). Суглоби верхніх кінцівок уражаються відносно рідко. Найбільш часто поражаються суглоби ніг – колінні, гомілково-ступневі, плесневі, плеснофалангові, а також крижово-здухвинні. Характерним є асиметричний артрит суглобів ступнів, з втягненням у процес суглобів великого пальця, що імітує "подагричний" приступ. Також характерна дефігурація суглобів пальців ступнів за типом "сосисок". Болі в суглобах посилюються в ночі та вранці, шкіра над ураженими суглобами нерідко запально змінена, з'являється випіт в суглобах. Найважче перебігає артрит колінних суглобів, що супроводжується різко вираженим синовітом, випотом у суглоб, значним обмеженням функції, атрофією прилеглих м'язів.

Сакроілеїт надзвичайно рідко проявляється клінічно, перебігає як однобічний процес, не призводить до тугорухомості хребта, не домінує в клінічній картині. Як правило, сакроілеїт ы спондилоартрит є рентгенологічною знахідкою.

5. Ураження зв'язкового апарату. Для хвороби Рейтера настільки характерні тендиніти ы бурсити, що наявність їх дозволяє запідозрити цю недугу у чоловіків навіть при відсутності інших клінічних ознак. Характерні ахіллобурсити, підп'яткові бурсити, періостити п'яткових бугрів.

6. Окрім класичної тріади нерідко виявляються такі важливі діагностичні ознаки, як ураження шкіри та слизових оболонок: кератодермічні зміни шкіри долонь ы підошв, псоріазоподібні висипи, ерозії головки статевого члену, цирцинарний баланіт, виразковий глоссит, стоматит ерозивний, з афтами, проктит, трофічні зміни нігтів. Ці ураження настільки характерні, що інколи говорять про тетраду Рейтера.

7. Вісцеральні прояви: лихоманка, що в перші дні сягає 39-400С, остуда, у подальшому - тривалий субфебрилітет. Ураження серця (43%) за типом міокардіодистрофії чи міокардиту; нерідко формування аортальногї вади серця (10-12%); лімфоаденопатія; ураження легень (вогнищева пневмонія, плеврит). Описані ураження нирок – нефрит, пієлонефрит, що ускладнюється амілоїдозом. Ураження нервової системи (7%) перебігає у вигляді невритів, поліневритів, енцефаломієлітів; зустрічаються й психічні розлади (неврози, психози). Надзвичайно часто уражається м'язовий апарат з розвитком виразних м'язових атрофій, особливо мязів нижніх кінцівок.

Хвороба Рейтера має рецидивуючий перебіг. Загальна тривалість гострих випадків хвороби становить 3-6 місяців. Проте нерідко хвороба набуває затяжного і хронічного перебігу, де ознаки активного артриту зберігаються до 9-12 місяців. Особливо важко перебігають форми з полісиндромними проявами і вісцеритами.

Узагальнюючу картину клінічних і параклінічних особливостей хвороби Рейтера наводяит И.И.Ильин і Ю.Н.Ковалев (1985):

1) Гостра атака артриту, незалежно від тяжкості ураження, як правило, закінчується видужанням, навіть без лікування через 2-6 міс.

2) Уражаються переважно суглоби ніг у чоловіків сексуально-активного віку з наявністю запалення сечостатевої сфери.

3) Поступове (сумаційне) ураження суглобів нижніх кінцівок, причім знизу вверх.

4) Асиметричні ураження суглобів.

5) Виразні обєктивні симптоми артриту.

6) У дебюті –


 
Загрузка...