REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів


Загрузка...

Головна Медицина → Дихальна система

Дихальна система у тісній взаємодії із серцево-судинною та іншими системами бере участь у складних процесах газообміну між організмом людини і навколишнім середовищем.

Повітроносні шляхи — це система органів, яка забезпечує вентиляцію легенів. Вони складаються з кондуктивної, транзиторної та респіраторної зон. Кондуктивна зона пролягає до термінальних бронхіол і поділяється на верхні й нижні дихальні шляхи. До верхніх дихальних шляхів належать носова порожнина, носоглотка і гортань. Верхні дихальні шляхи здійснюють проведення, регулювання температури і вологості вдихуваного повітря, виконують захисну функцію.

Нижні дихальні шляхи складаються з трахеї та бронхів. Трахея має вигляд циліндричної трубки завдовжки 10—13 см, утвореної 17—20 незамкненими перснеподібними хрящами, з'єднаними сполучнотканинними зв'язками. Задня частина трахеї не має хрящів (перетинчаста частина). Слизова і підслизова оболонки трахеї мають характерну для кондуктивної зони будову.

Бронхи — це система шляхів, які служать для проведення повітря, діаметр їх зменшується від головних бронхів до бронхіол. Справа розрізняють головний, верхній частковий, стовбуровий, середній частковий і нижній частковий бронхи; зліва — верхній і нижній часткові бронхи. Часткові бронхи поділяються на сегментарні і субсегментарні, останні — на міжчасткові і внутрішньочасткові бронхи, які у свою чергу можуть мати 8—25 поділів залежно від локалізації та індивідуальних особливостей розгалуження бронхіального дерева.

Стінка трахеї та бронхів складається з декількох шарів: слизової оболонки, підслизового, волокнисто-хрящового, гладеньких м'язів.

Бронхи закінчуються бронхіолами, що переходять у термінальні бронхіоли, а останні — в респіраторні бронхіоли, які сполучаються з альвеолами (мал. 1).

Дихальна система

У респіраторну зону дихальної системи входять усі структурні елементи — від респіраторних бронхіол до альвеол. Сукупність цих утворень формує повітряний парний орган (легені), який займає більшу частину грудної порожнини і охоплений плевральними мішками. Транзиторна (перехідна) зона має риси кондуктивної та респіраторної зон. У структурному відношенні вона включає суміжні (перехідні) елементи цих двох зон.


Епітеліальний покрив слизової оболонки бронхів складається з псевдобагатошарового призматичного миготливого (війчастого, циліарного) епітелію, який на рівні субсегментарних бронхів поступово переходить у циліндричний війчастий епітелій, а на рівні термінальних бронхіол — в одношаровий кубічний війчастий епітелій. Респіраторні бронхіоли вкриті кубоподібними клітинами епітелію без вій, альвеоли — шаром альвеолярного епітелію, розташованого на базальній мембрані.

Серед клітин епітелію розрізняють війчасті (циліарні, миготливі), келихоподібні (секреторні), базальні і клітини Кла-ра. Назва війчастих клітин походить від цитоплазматичних виростів на поверхні у вигляді вій (волосин), кількість яких досягає 200 на одну клітину. Війчастий (миготливий) епітелій очищає органи дихання від забруднення. Ефективність цього очищення залежить від стану вій, товщини і стану слизового покриву.

Келихоподібні (секреторні) клітини є другими за чисельністю, їх співвідношення з війчастими клітинами складає 1:4. Келихоподібні клітини секретують слиз, який вкриває слизову оболонку бронхів і виконує захисну функцію (мал. 2).

УДихальна система підслизовому шарі трахеї, головних, часткових, сегментарних бронхів розміщені бронхіальні залози, які продукують слизовий, серозний або змішаний секрет.

Бронхіальні залози разом із війчастими і келихоподібними клітинами входять до складу морфофункціональної структури — мукоциліарного апарату, який здійснює одну з форм захисту дихальних шляхів.

Базальні клітини розміщуються на базальній мембрані, а клітини Клара — у товщі слизової оболонки термінальних бронхіол.

Вважають, що клітини Клара беруть участь в утворенні поверхнево-активних речовин, які вкривають поверхню термінальних бронхіол.

Основною первинною морфофункціональною структурою респіраторної зони легенів є ацинус. Він являє собою сукупність розгалужень термінальної бронхіоли, яка поділяється на респіраторні бронхіоли з альвеолярними ходами, в які відкривається велика кількість альвеол. Стінка альвеоли є своєрідним аерогематичним бар'єром, через який здійснюється газообмін між кров'ю і повітрям. Він складається з альвеолярного епітелію, капілярного ендотелію, двох базальних мембран і міжмембранного простору з елементами сполучної тканини. Поверхня альвеол вкрита зсередини поверхнево-активною речовиною — сурфактантом (антиателектатичним фактором), завдяки якому і створюється поверхневий натяг. Від стану сур-фактанту багато в чому залежать фізіологічні процеси дихання і ступінь патологічних змін в ураженій легені.

Обидві легені мають форму зрізаного конуса, в якому розрізняють основу, верхівку і поверхні: реброву, діафрагмаль-ну і медіальну. Права легеня складається з трьох часток — верхньої, середньої та нижньої; ліва з двох часток — верхньої та нижньої. Останні складаються з бронхолегеневих сегментів, утворених тією частиною легеневої паренхіми, яка вентилюється сегментарним бронхом і його подальшими розгалуженнями.

Верхня частка правої легені складається з верхівкового, заднього і переднього сегментів, середня — із зовнішнього і внутрішнього, нижня — із задньоверхнього, медіального базального, переднього базального, латерального базального і заднього базального сегментів.

Верхня частка лівої легені об'єднує верхівковий, задній, передній, верхньоязичковий і нижньоязичковий сегменти, нижня — задньоверхній, медіальний базальний, передній базальний, латеральний базальний і задній базальний сегменти.

Сегменти розділені міжсегментарними перетинками, кордони яких на поверхні легені утворюються ще у внутрішньоут-робний період і зберігаються протягом усього життя. Бронхо-легеневий сегмент є клінічною, анатомічною і фізіологічною одиницею, в межах якої спостерігається розвиток патологічного процесу (мал. 3). Легені вкриті плеврою, яка у вигляді дуплікатури утворює плевральну порожнину, що в нормі містить декілька мілілітрів серозної рідини. Вісцеральна плевра вкриває саму легеню, парієтальна — вистилає внутрішню поверхню грудної клітки. У ділянці кореня легенів ці плевральні листки з'єднуються. У плеврі, особливо парієтальній, міститься розвинута мережа отворів та щілин, які є витоками лімфатичних судин.

Постачання крові в легені здійснюється за рахунок легеневих та бронхіальних артерій. Постачання тканини легенів відбувається киснем та поживними речовинами через систему бронхіальних артерій, що відходять від грудного відділу аорти і супроводжують бронхи в їх зовнішній сполучнотканинній оболонці. Гілки бронхіальних артерій проходять також і в зовнішній оболонці великих гілок легеневої артерії. На рівні сегментарних бронхів бронхіальні артерії поділяються на артеріоли.

Газообмін у легенях здійснюється за рахунок судин легеневої артерії та легеневих вен, які утворюють мале коло кровообігу. Легенева артерія ділиться за типом неправильної дихотомії, її гілки чітко супроводжують розгалуження бронхів. Гілки легеневої артерії, що супроводжують головні, часткові, сегментарні, міжчасткові та внутрішньочасткові бронхи, належать до артерій м'язово-еластичного типу. Термінальні бронхіоли супроводжують артерії м'язового типу.

Судини малого кола кровообігу і бронхіальні судини анасто-мозують між собою, що має велике значення для розвантаження системи легеневої артерії.

Дихальна система

До мікроциркуляторного русла легенів належать дрібні артерії та вени, які розміщуються вздовж бронхіол. Артеріоли, пройшовши через міжальвеолярну перегородку, швидко зменшуються в діаметрі — від 150 до 10 мкм, дають три-чотири розгалуження, які розпадаються на капіляри, що густою сіткою охоплюють альвеоли.

Лімфатична система легенів поділяється на поверхневу (під плеврою) та глибоку (вздовж бронхів) сітки, які сполучаються між собою, внаслідок чого потік лімфи в легенях може здійснюватися радіально (від периферії до кореня легенів), а також ретроградно. Лімфа з легенів стікається до лімфовузлів. Розрізняють вісцеральні, парієтальні, бронхо-пульмональні, біфуркаційні, трахеобронхіальні та паратра-хеальні лімфовузли. Від цих лімфовузлів через систему лімфатичних проток лімфа впадає до великої грудної лімфатичної протоки, а потім до верхньої порожнистої вени.


 
Загрузка...