REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна ДПЮ, Військова справа → Протитанкові ракетні комплекси (ПТРК)

Реферат на тему:

Протитанкові ракетні комплекси (ПТРК)

Загальна характеристика

Незважаючи на широке застосування ручних протитанкових гранатометів у другій світовій війні, вони не могли повністю забезпечити протитанкову оборону піхотних підрозділів. Підвищити дальність стрільби РПГ виявилося неможливим, оскільки через відносно повільну швидкість боєприпасів їх дальність і точність не задовольняли вимогам по боротьбі з бронетанковою технікою на відстані від 600 метрів. В той же час піхота потребувала ефективного протитанкового засобу, здатного вражати танки на дальніх відстанях.

Перші дослідження з розробки високоточних ракетних боєприпасів почалися у 40-х роках ХХ століття. Вкотре прориву в царині розробки новітніх видів озброєння домоглися німці, створивши у 1943 році перший у світі протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) Х-7 "Rotkaeppchen" ("Червона шапочка"). Із пропозицією про її створення фірма "BMW" звернулася до командування Вермахту ще в 1941 році, однак сприятливе для Німеччини положення на фронтах послужило причиною відмови. Однак уже до 1943 року до створення такої ракети довелося все-таки приступитися. Роботами керував доктор М. Крамер, який розробив для Міністерства авіації Німеччини серію авіаційних ракет під загальним позначенням "X". У принципі, протитанкова ракета Х-7 може розглядатися як продовження серії "X", тому що в ній були широко використані основні конструктивні рішення ракет цієї серії.

Протитанкова керована ракета ( ПТКР ) "Rotkaeppchen" мала корпус довжиною 790 мм і діаметром 140 мм. На хвостовій частині корпуса було закріплене крило зворотної стріловидності, на кінцях якого були безінерційні котушки із дротами. По них від блоку керування на ракету надходили команди оператора. Хвостове оперення ракети являло собою стабілізатор і два кілі, установлені на дугоподібній штанзі для виходу площин керування із зони розпечених газів порохового двигуна. Обидва кілі були виконані у вигляді шайб із відхиленими пластинами (триммерами), які і використовувалися в якості рулів висоти або рулів повороту. Справа в тому, що для забезпечення стійкості ракети в польоті вона оберталася щодо своєї поздовжньої осі зі швидкістю два оберти в секунду. За допомогою спеціального блоку затримки сигнали керування подавалися на плоскості керування (триммери) тільки тоді, коли вони перебували в потрібному положенні.

У хвостовій частині ракети перебувала силова установка у вигляді двухрежимного порохового двигуна 109-506 фірми WASAG. Протягом перших 2,5 секунд він працював як стартовий прискорювач і розвивав тягу близько 69 кгс , потім він перемикався на роботу в режимі маршового двигуна й протягом приблизно 8,5 секунд забезпечував тягу близько 5 кгс . Завдяки малій вазі ракети (9,2 кг) цієї потужності двигуна було досить для польоту зі швидкістю 98-100 м/с на дальностях до 1200 м. Бойова частина ПТКР "Rotkaeppchen"була кумулятивною з контактним зривником, вона пробивала броню 200 мм. завтовшки.

До складу системи керування входили блок стабілізації, комутатор, приводи руля керування, командний і прийомний блоки, а також дві кабельні котушки. Система керування працювала по методу, що сьогодні йменується як "метод трьох точок" і по якому працюють всі післявоєнні ПТУР першого покоління

Для запуску ракет була розроблена переносна пускова установка, що представляла собою напрямну, установлену на легкий триножний верстат. Пускова установка за допомогою кабелю була з'єднана з виносним пультом, з якого вироблялося керування ракетою.

За наявним даними, до весни 1945 року було випущено приблизно 300 ПТКР цього типу. Про спроби використати їх у бойових діях яких-небудь достовірних відомостей немає.

На теперішній час протитанкові ракетні комплекси стали найбільш ефективним засобом у боротьби з танками й іншими броньованими цілями на дальностях до 6000 м. Основні переваги цих комплексів - висока ймовірність враження цілі з першого пострілу (70-90%), завдяки керованій ракеті, висока бронепробиваємість, відносно малі вага й розміри, що забезпечують достатню скритність і мобільність на полі бою.

До складу ПТРК, як правило, входять пускова установка із прицільно-пусковим устаткуванням і протитанковою керованою ракетою (ПТКР). Залежно від типу використовуваної системи керування розрізняють ПТКР першого, другого й третього поколінь.

ПТКР першого покоління розроблені в 50-х роках, наводяться на ціль за методом "трьох точок": перша точка - очі оператора-навідника (перехрестя візира), друга точка - ракета на траєкторії, третя - ціль. Завдання оператора-навідника полягає у виводі ракети на лінію візування й утримати її на цій лінії до влучення в ціль. Оператор за допомогою оптичного прицілу повинен одночасно стежити за прицільною маркою, трасером снаряду і рухомою ціллю й вручну виробляти команди керування, які передаються на борт снаряда по дротам.

ПТРК першого покоління вдало проявили себе впродовж воєнних конфліктів 60-х-70-х років, проте вони не бьули позбавлені кількох принципових недоліків. Одночасне слідкування за прицільною маркою, трасером снаряду і рухомою ціллю сильно обтяжувало стрільця, що водночас впливало на точність влучання. Стрільба з ПТРК першого покоління вимагає довгого й інтенсивного тренування операторів. Низька швидкість ракети збільшує час її польоту до цілі, що також знижувало ймовірність влучення, а крім того підвищує вразливість розрахунку.

Протитанкові ракетні комплекси (ПТРК)

Радянський ПТРК першого покоління 9К11


 
Загрузка...