REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Гроші і кредит → Грошово-кредитна система Японії

Пошукова робота: Грошово-кредитна система Японії

Зміст

1. Грошовий обіг. Зміни у грошовій системі

2. Особливості розвитку валютної системи

3. Розвиток кредитної системи країни

4. Спеціальні фінансово-кредитні інститути

5. Грошово-кредитна політика та її еволюція (1945-1998 pp.).

Список використаної літератури

1. Грошовий обіг. Зміни у грошовій системі

Банк Японії за законом 1888 р. одержав право здійснювати фідуціарну (незабезпечену) банкнотну емісію, проте золотий стандарт запроваджено у Японії лише у 1897 р.

Протягом Першої світової війни і в наступні роки (1914—1920) грошова маса в обігу Японії збільшилася в 3 рази, що зумовило інфляцію і знецінення єни на 64 %.

Після тимчасової стабілізації грошового обігу інфляція поновилася у зв'язку зі світовою економічною кризою 1929—1933 pp. і агресією Японії (захоплення Маньчжурії у 1931 p., агресивні акції в Китаї, підготовка до Другої світової війни). Зі скасуванням золотого стандарту в 1931 р. грошова маса в обігу в 1937 р. збільшилася в 1,6 раза, а оптові ціни — на 68 %.

З початком японської агресії в Китаї у 1937 р. і до кінця Другої світової війни інфляція в Японії посилилася. Реальна заробітна плата японських робітників у 1945 р. становила 41,2 % рівня 1934—1936 pp.

Емісійне законодавство, прийняте у повоєнний період, передбачало фіскальні обмеження випуску банкнот. Щоб уникнути бюджетного фінансування за рахунок друкування грошей, уряд переглядає ліміти емісії. Грошову емісію регулюють не за допомогою обмеження, а впровадженням політики грошово-кредитного регулювання інвестицій, валютних курсів і міжнародних розрахунків.

Протягом Другої світової війни, коли інфляція досягла найвищого рівня, частка готівкових грошей в обігу збільшилася (з ЗО до 56 %), а депозитних — скоротилася. У повоєнний період, незважаючи на інфляцію, структура грошового обігу почала вирівнюватись, оскільки господарство відновлювалося, збільшувався обсяг торгового і платіжного обороту, в тому числі оптової торгівлі.

Хоча в структурі грошового обігу домінують депозитні кошти, за допомогою емісії готівкових грошей Банк Японії здійснює заходи, спрямовані на пожвавлення грошового обігу, використовуючи, зокрема, кредитне регулювання.

У 1945—1951 pp. інфляція в Японії посилилася. Маса грошей в обігу збільшилася в 15 разів, оптові ціни — у 343 рази. В умовах товарного голоду попит на товари перевищував пропозицію і стимулював підвищення цін. Купівельна спроможність єни скоротилася на 99 %.

З 1952 p., коли відновлення економіки було завершено, інфляція уповільнилась. Основу цього процесу становили технічна реконструкція і збільшення товарного виробництва й товарообороту, скорочення частки державного бюджету в національному доході, порівняно низький рівень воєнних витрат і державного кредитування, розміщення державних позик за рахунок ресурсів кредитної системи. У 50-ті роки середньорічний темп підвищення цін становив 0,65 %, у першій половині 60-х років — 1,8, у другій половині — 2,1 %. Довоєнну купівельну спроможність єни відновити не вдалося.

У 70-х роках інфляція в країні посилилась. З 1965 р. для фінансування витрат центрального бюджету знову використовують державні позики, які здебільшого розміщувалися в Банку Японії. У 1981 р. з цією метою використано 98 % банкнотної емісії проти 22 % у 1973 р. Підвищення цін було викликано політикою монополій, а також зростанням цін на імпортне паливо, сировину, продовольчі товари. Збільшенню грошової емісії сприяв великий приплив у країну іноземної валюти у зв'язку з активним сальдо платіжного балансу. Інфляція набула галопуючого характеру. Якщо в 60-х роках індекс оптових цін збільшився на 13,6 %, а роздрібних — на 76,4, то в 1973— 1980 pp. вони зросли відповідно на 102 і 139,6 %. Інфляція призвела до зниження матеріальних стимулів до праці, зубожіння населення.

У таких умовах влада спрямовувала зусилля на контроль за грошовою масою і стабілізацію грошового обігу. В результаті в 1981 — 1986 pp. середньорічний приріст цін становив 0,2 %, у тому числі оптові ціни знизилися на 2,2 %, а роздрібні збільшилися на 1,6 %. Структурна перебудова економіки, підвищення продуктивності праці, зниження витрат виробництва і стимулювання зовнішньоекономічної експансії сприяли реалізації цього завдання у 80-х роках.

Країна істотно залежить від паливно-сировинних ресурсів, проте помітне зниження цін на нафту й основні види сировини сприяло подоланню інфляційних процесів: у 1981 — 1986 pp. ціни на імпортні товари знизились на 43 %. Істотне значення мала фінансово-адміністративна реформа, яка супроводжувалася зменшенням емісії державних позик як засобом бюджетного фінансування. Розміри пере-кредитування також скоротилися (з ЗО % активів Банку Японії у 1980 р. до 19 % у 1990 p.). Водночас у зв'язку з підвищенням цін на продовольчі товари та різні послуги (збільшення непрямих податків, підвищення чистих витрат обігу) роздрібні й споживчі ціни збільшилися. Оскільки інфляція знецінює грошовий капітал і отримані прибутки, дезорганізуюче позначається на всьому процесі відтворення, то курс на її обмеження і стабілізацію грошового обігу відповідає інтересам усіх верств населення.

2. Особливості розвитку валютної системи

Інфляційне знецінення єни у повоєнний період стало одним з основних факторів зниження її валютного курсу. Курс єни періодично переглядався. Так, 1 дол. США дорівнював у 1945 р. 15 єнам, у 1947 р. — 50, у 1948 р. — 270 єнам. У квітні 1949 р. встановлено єдиний валютний курс: 360 єн = 1 дол. (зберігався до 1971 p.). Якщо спочатку єдиний курс єни до долара був штучно завищений, то надалі він відповідав реальному відношенню цих валют, у 60-х роках спостерігалося зниження курсу єни, оскільки долар знецінювався більше, ніж єна.

У зв'язку з кризою долара уряд Японії запровадив у серпні 1971 р. плаваючий курс єни. Наприкінці 1971 р. єну вперше у повоєнний період було ревальвовано, в лютому 1973 р. проведено другу ревальвацію. В умовах криз світової валютної системи у 70—80-х роках курс японської валюти коливався.

Починаючи з 70-х років курс єни підвищився з 315 єн за долар у 1971 до 195 єн у 1978 р. У 1979 р. він знизився до 240 єн за долар і в подальшому був нестійким. З 1984 р. курс знову почав швидко підвищуватися — з 252 єн за долар до 130,2 єни у січні 1988 р.

Підвищенню курсу єни


 
Загрузка...