REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів




Курсова робота з РПС

на тему:

"Рослинництво України"

2002

План

План 2

Вступ 3

1. Рослинність України. 3

1.1. Соціально-економічні і природні передумови розвитку рослинності України. 3

1.2. Ліси України. 5

1.3. Рівнинні ландшафти. 6

2. Сільськогосподарські угіддя. 7

2.1. Орні землі. 7

2.2. Луки та пасовища. 7

2.3. Осушувальні землі. 8

3. Рослинність, як галузь сільського господарства. 8

3.1.Зернові культури. 10

3.2. Технічні культури. 15

3.1. Кормові та інші. 18

Висновок 20

Додаток 1 21

Література 22

Вступ

Розвиток і зміцнення рослинництва України – важливе державне завдання. Право громадян нашої країни – робітників, селян, службовців на користування ділянками землі, а також вирощування на них рослин та різних технічних, кормових зернових культур у встановленому законом порядку закріплено Конституцією України.

Українська земля щедро обдарована природою. Майже 25 тис. видів вищих і нижчих рослин вплелися в різнобарвний вінок флори України. Тут і праліси Полісся й зелених Карпат, діброви Поділля і представники Кримських субтропіків, різнотравні килими Дніпровських луків та рукотворних ландшафтів.

Географічне положення України, її рельєф і природні умови зумовили формування на її території різноманітної рослинності. Рослинність України зазнала істотних змін від господарської діяльності людини і потребує відновлення і охорони. (Додаток 1)

1.Рослинність України.

1.1.Соціально-економічні і природні передумови розвитку рослинності України.

Багатство і різноманітність рослинності України залежать від географічного положення, геологічної будови й історії розвитку території, від кліматичних і ґрунтових умов та господарської діяльності людини.

Перші квіткові рослини на території України з'явилися у крейдяний період (130-140 млн. років тому). Рослини, що збереглися з минулих геологічних часів, свідчать, що суходіл країни ще 280 тис. років тому був укритий вічнозеленою субтропічною і тропічною рослинністю, яка зникла під час останнього зледеніння.

В основу економічної оцінки земель покладені співвідношення вартості зробленої продукції і розмірів виробничих витрат на одиницю площі, використовуваної під окремими сільськогосподарськими угіддями і вирощуваними культурами. Як кінцеві показники оцінки приймають диференціальний дохід, чи диференціальну земельну ренту на 1 га посівів окремих культур, загальної площі ріллі і багаторічних насаджень, природних кормових угідь. Економічна оцінка земель, що виражає їх порівняльну потенційну ефективність, складає основу земельного кадастру, матеріали якого використовують для диференційованого оподатковування, здачі землі в оренду, її купівлі-продажу, а також для удосконалювання територіальної організації сільського господарства.

Після тривалої перерви наприкінці 70-х — початку 80-х років був проведений перший радянський кадастр земель за методикою, розробленої в Державному інституті земельних ресурсів і в ряді інших наукових організацій. Земельно-оціночні роботи дозволили одержати порівняльну оцінку ріллей і основних сільськогосподарських культур стосовно до різних типів ґрунтів і агрокліматичних умов на території сучасної України. Значна диференціація оціночних показників проявилася не тільки у відношенні природних зон і провінцій, але й у межах окремих економічних районів. Так, диференціальний дохід на 1 га ріллі змінюється в межах від 1:2 до 1:10 для різних типів ґрунтів за даними адміністративних районів.

Значення економічної оцінки земель різко зростає в умовах переходу до ринкових відносин, введення різних форм власності, обґрунтованої диференціації земельного податку, розробки шляхів удосконалювання територіальної організації господарства і підвищення його ефективності з народногосподарських позицій.

Таким чином, господарська оцінка природного середовища вимагає застосування комплексного підходу на основі спільного використання економічних і екологічних критеріїв з метою підвищення ефективності виробництва і гармонійного розвитку ландшафтної сфери.

Взаємини природного середовища і культурних рослин історично змінюються в результаті, як регулювання впливу різних компонентів ландшафту в процесі меліорації земель, так і перетворення видів і сортів самих рослин на основі досягнень генетики і селекції. Важливу роль у розвитку спрямованої селекції культурних рослин зіграло відкриття Н.І.Вавіловим закону гомологічних рядів у спадкоємній мінливості і виявлення центрів походження культурних рослин. Сучасні досягнення молекулярної біології і генетики відкривають нові можливості для спрямованої зміни властивостей культурних рослин і створення більш продуктивних сортів на основі гібридизації і генної інженерії.

1.2. Ліси України.

Ліси України утворюють єдиний державний фонд України. Вони розміщені на території України дуже нерівномірно. Загальна площа лісів — близько 10 млн. гектарів, що становить приблизно 14% її території. В українських Карпатах їх 39% від усієї площі, у Кримських горах — 36%, на Поліссі 26%, в Лісостепу — 13% і найменше лісів у Степу — 3% від площі цієї зони. Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно зменшується з півночі на південь від 26.1% - це зона мішаних лісів; 12.5% - це лісостеп і 3.8% - це степ. Найбільш залісені Закарпатська, Івано-Франківська, Волинська області (31-49%). Дуже низька лісистість у степових областях Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській і Запорізькій областях (2,0 – 3,5%).

У лісах переважають молоді та середньовікові дерева. Поширені такі породи, як сосна, ялина бук, дуб, вони займають близько 90% лісопокритої площі, крім того є насадження клена, граба, липи, берези, тополі, вільхи.

Соснові ліси займають великі площі на Поліссі, а також у долинах річок Лісостепу і Степу. Вони ростуть на дерново-підзолистих піщаних грунтах, бідних на гумус і поживні речовини.

У лісах України трапляються два види ялини: звичайна, або європейська і гірська. На окремі ділянки ялини європейської можна натрапити в західних областях і на Чернігівщині. Великі площі ялина займає в Карпатах, а також в окремих районах Прикарпаття. Зрідка в Карпатських лісах трапляється модрина. Збереглися поодинокі дерева і невеличкі насадження тису ягідного в українських Карпатах і Кримських горах.

Бук кримський поширений на території кримських гір і росте на висотах від 500 до 1300 метрів. Бук європейський є однією з головних порід лісів Українських Карпат і західних районів Волині, Поділля, Придністров'я.

В лісах України росте дуб звичайний, він поширений в усіх природних зонах рівнинної частини країни, в горах до висоти 900 метрів. Дуб скельний росте в Карпатах і Кримських горах, а також на заході Лісостепової зони. Граб входить до складу дубових, дубово-букових і букових лісів, утворюючи в них другий ярус. В Криму поширені граб кавказький та граб східний. У лісах трапляються в'яз та берест.

Типовою породою для України є липа серцелиста, в Карпатах і західних областях — липа широколиста, в Придніпровських лісах — липа срібляста, в Кримських горах — липа кримська.

Клен звичайний трапляється в усіх лісових районах України, буває кількох видів: гостролистий, польовий і татарський.

Майже в усіх типах лісів України, як домішка трапляється береза бородавчаста, на вирубках, згарищах, по схилах балок і ярів вона частот утворює


 
Загрузка...