REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Політологія, Політика → Становлення та розвиток політичної думки в історії людства

:

Становлення та розвиток політичної думки в історії людства

ВСТУП

Політична думка сучасного суспільства - результат тривалого розвитку та взаємодії ряду ідейно-теоретичних традицій.

Мислителі різних країн протягом всієї історії людської цивілізації замислювалися над проблемою політичного життя суспільства, прагнули з'ясувати сутність та природу держави, намагались відповісти на одне з "вічних" питань - яким має бути найкращий державний устрій? Вони створювали політичні теорії, грунтуючись на історичному досвіді народів, які прямо або опосередковано впливали на політичні процеси.

Не так багато на землі слів з такою довгою та багатогранною історією, як у грецького слова polіtіke - мистецтво управління державою.

Споконвіку люди прагнули розшифрувати суть політичного процесу і особливо механіку влади, виявити закономірності, яким вони підлягають.

Перед нами досить важке завдання. За короткий час розглянути практично усе розмаїття політичної думки людства. Для того, щоб це завдання виконати, розглянемо у лекції такі запитання :

1. Політична думка у класових суспільствах Давнього світу.

2. Політична думка періоду Середньовіччя.

3. Розвиток соціально-політичної думки у період Відродження.

4. Політичні ідеї Нового часу (ХІХ - поч. ХХ ст.).

5. Становлення політичних ідей у Київській Русі у ІX - XІІ ст. та їх подальший розвиток на етапі формування українського народу (ХVІ - ХVІІ ст.).

6. Основні напрямки та тенденції розвитку суспільно-політичних поглядів в Україні у ХІХ - поч. ХХ ст.

7.Основні національні школи та напрямки сучасної політології.

1 ПОЛІТИЧНА ДУМКА У КЛАСОВИХ СУСПІЛЬСТВАХ ДАВНЬОГО СВІТУ

Політична думка давнини пов'язана з долями стародавніх народів Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю, Персії, Греції, Риму. Оскільки усі політичні теорії відображають реальні політичні відносини суспільства, то й з'явитись вони могли лише з появою політичного життя суспільства та держави.

Сучасна політологія виділяє 5 основних політологічних концепцій, які виробило людство за всю історію свого існування, або точніше, в рамках яких розвивалася політична думка:

  • міфологічна;

  • філософсько-етична;

  • релігійна;

  • громадянська;

  • соціальна.

    Кожній з цих концепцій відповідає свій часовий відрізок та свій етап у розвитку людського суспільства.

    Творці та носії міфологічної концепції політики - народи Давнього Єгипту, Вавилону, Індії, Персії. У ІІІ-ІІ тис. до н. е. у дельтах великих рік (Нилу, Тигру, Євфрату, Інду, Хуанхе) виникають могутні держави - Єгипет, Шумер, Аккад, Вавилон, Ассірія, давньоруські і давньокитайські держави.

    Необхідність постійної організації складного іригаційного господарства зумовила розвиток цих суспільств шляхом твердої державної централізації, що призвело до створення політичних структур деспотичного типу. Ці структури мали основні особливості:

  • адміністративно-командне управління суспільством через міцний бюрократичний апарат;

  • поглинення державою власності та господарчих функцій низових одиниць;

  • централізований перерозподіл державою ресурсів.

    Соціально-політичні уявлення давньосхідних суспільств носять переважно релігійно-міфологічний характер, який підкреслює божественне виникнення існуючих відносин влади та порядку.

    Міфологічна традиція схвалює існуючий порядок і є "теоретичним виправданням його необхідності". Наприклад, у Давньому Єгипті рабовласна ідеологія знайшла свій вираз у таких творах як "Повчання гераклієпольського царя своєму сину" де стверджується необхідність укріплення державної влади шляхом проведення політики, що поєднує суворість до одних і прихильність до інших. Ті, що не підкоряються верховній владі гідні фізичної розправи.

    Політичні ідеї Давнього Вавилону яскраво передані у законах царя Хаммурапі (XVІІІ cт. до н.е.). Укріплення влади рабовласників і охорона інтересів службових людей - головна з них.

    Політична думка Давньої Індії носила відображення релігійно-політичної ідеології буддизму та брахматизму. Послідовники буддизму вважали, що світом править не бог, а природний закон і людські справи залежать від власних зусиль людей. Буддизм заснований на визнанні морально-духовної рівності людей. Саме тому до політичної думки Давньої Індії характерне сполучення ідеї твердої державної системи з релігійно-моральним індивідуалізмом.

    Саме у Давній Індії вдалося детально розробити концепцію людських обов'язків і практично не залишити місце для прав.

    Певний відхід від ранніх міфологічних уявлень в бік раціональних відбувся у Давній Персії і пов'язано це з ім'ям Заратустри. Згідно з його вченням у світі іде боротьба добра і лиха і в кінцевому підсумку переможе добро . Держава повинна бути земним втіленням небесного царства, а монарх повинен захищати підданих від лиха, боротися проти зла у державі. Кастовий розподіл суспільства грунтується на вільному виборі кожним того чи іншого виду занять.

    Власне політичні теорії агродеспотичних держав, які носили новий раціоналістичний характер, були створені тільки у рамках китайської суспільної думки. Давньокитайським філософам вдалося знайти основний нервовий вузол існування азіатського деспотизму - поділення суспільства на тих, хто робить і хто керує.

    Головним питанням для китайських філософів була проблема ефективного управління суспільством. Вони запропонували декілька варіантів рішення цього питання: два головних (Конфуціанство та Легізм ) і два побічних (Моізм та Даосизм).

    Конфуціанське рішення проблеми складається у розробці патріархально-патерналістської версії деспотичної держави.

    Конфуцій (Кун Фу-цзи (551 - 479 рр. до н.е.) вважав, що найвищої ефективності управління державою можна досягти лише на принципах патріархально-кланової форми підлеглості - по старшинству в родині.

    Держава у Конфуція - це одна велика родина, де влада імператора - влада батька, а відносини правителів і підданих - родинні відносини.

    Конфуцій пропонує будувати відносини у середині держави на засадах принципів доброчинності, які заточені у системі "правил поведінки" - норм та ритуалів ''Лі''.

    Політична концепція Конфуція включає до свого складу такі ідеї :

  • суворий ієрархічний розподіл обов'язків між членами суспільства, в сім'ї, в державі за принципом "правитель повинен бути правителем, підданий - підданим";

  • культ предків, мудрості, знання ;

  • досягнення людьми рівня "благородного мужа", який є добрим і справедливим до народу, шанобливим до старших і вищих;

  • правління мерітократії (гідних , талановитих);

  • встановлення ідеальних відносин в сім'ї та державі відповідно принципу "чого не бажаєш собі, того не робиш іншим".

    Конфуціанство ( а з VІ ст. н.е. - неоконфуціанство ) було не тільки панівною ідеологією у Китаї, але й отримало розповсюдження в Японії, Кореї, В'єтнамі та інших країнах.

    Зовсім інше вирішення проблеми найкращого адміністрування запропонувала доктрина легізму, яка найбільш послідовно викладена Шан Яном (400 - 338 рр. до н.е.). Він поставив під сумнів практичну ефективність конфуціанських закликів до управління на засаді доброчесності і запропонував альтернативний варіант управління на засаді твердої системи адміністративних


 
Загрузка...