REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Політологія, Політика → Політичне співробітництво України з країнами Центрально-Східної Європи в 1990-х роках

Курсова робота на тему:

Політичне співробітництво України з країнами Центрально-Східної Європи в 1990-х роках

Зміст

Вступ...........................................................................................3

Розділ 1. Теоретичний аналіз поняття політичного співробітництва......5 Розділ 2. Зовнішньополітична діяльність України у 1990-х роках

  • Визнання незалежності України світовою спільнотою .............14

    2.2 Загальна характеристика зовнішньополітичної діяльності України у 1990-х роках..............................................................................19

    Розділ 3. Співробітництво України з деякими країнами Центрально-Східної Європи.......................................................................................

    3.1. Росія як стратегічний партнер України...................................24

    3.3. Співробітництво України з країнами Балтії................................28

    3.4. Політична співпраця України з Словаччиною.............................31

    Висновок....................................................................................36

    Список використаної літератури.......................................................37

    Вступ

    Актуальність теми

    Після розпаду могутньої наддержави СРСР та проголошення незалежності Україна стала на самостійний шлях розвитку. Звичайно, перші кроки молодої держави, як і малої дитини, були слабкими і невпевненими. Проте, важливим завданням України було гідно вийти на міжнародну арену. І „найближчі сусіди" допомогли. Україна невдовзі була визнана практично всіма країнами Центрально-Східної Європи, що і дало поштовх для розвитку міжнародної політики нашої держави.

    Не проаналізувавши досягнення і прорахунки України у зовнішній політиці протягом 1990-х рр., неможливо продовжувати рухатися вперед. Тому дана тема є досить актуальною з наукової точки зору.

    Метою роботи є дослідження стратегічного партнерства між державами Центрально-Східної Європи і Україною у 1990-х роках.

    Завданнями дослідження є:

    • розкрити суть поняття "політичне співробітництво"

    • визначити особливості процесу визнання незалежності української держави і її місце на міжнародній арені на початку 1990-х років;

    • визначити приоритетні напрямки зовнішньополітичної діяльності України протягом 1990-х рр.;

    • дати загальну характеристику політичного співробітництва України і визначити роль України на східноєвропейському просторі;

    • проаналізувати відносини України з країнами Центрально-Східної Європи, а саме докладніше розглянути співробітництво України з Росією, Словаччиною та країнами Балтії.

    Об'єктом дослідження є міжнародне становище України на початку 1990-х рр.

    Предметом дослідження є зовнішньополітичні напрямки діяльності України. є вивчення особливостей співробітництва України із країнами Центрально-Східної Європи у 1990-х роках.

    Методи, використані при написанні курсової роботи:

    • Історичний метод – для визначення впливу зовнішньої політики 1990-х рр. на сьогодення;

    • Порівняльний метод передбачає порівняння політичного співробітництва пострадянських країн, та їх відношення до України, як суб'єкта міжнародної політики;

    • Структурно-функціональний метод – для вивчення політичного становища України після визнання незалежності.

    Практичне значення дослідження:

    Як вже було зазначено, дослідження проблем, поставлених мною у курсовій роботі, за допомогою аналізу і порівняння може бути цікавим з точки зору подальшого розвитку самостійної України.

    Політичне співробітництво України у 1990-х рр. дало поштовх для розвитку міжнародних відносин, сприяло визнанню української держави на міжнародній арені.

    Дане дослідження є корисним у порівняльному контексті, а саме допомагає визначити роль України на східноєвропейському просторі після розпаду СРСР, де Українська РСР займала не останнє місце. Важкий період політичних трансформацій радянських республік сприяв об'єднанню та інтеграції країн Центрально-Східної Європи, в тому числі й України.

    Структура роботи. Дане дослідження складається з трьох розділів, у кожному з яких міститься по декілька підрозділів, а також включає зміст, вступ, висновок та список використаної літератури.

    Розділ 1. Поняття політичного співробітництва

    Витоки міжнародного політичного співробітництва пов'язані із закінченням релігійних воєн і встановленням Вестфальського миру. Одним з найважливіших досягнень Вестфальського миру стало формування основи правових відносин між державами, що створило умови для становлення, інституалізації і подальшого розвитку міжнародного співробітництва.

    Формування європейської системи міжнародних відносин не тільки дало імпульс міждержавному співробітництву, але і ненадовго визначило його основну спрямованість. Вихідними пунктами співробітництва держав як нових політичних одиниць стає взаємна повага суверенітету і невтручання у внутрішні справи один одного, а його основними цілями – свідоме прагнення урядів до подальшого закріплення національної безпеки і незалежності. В свою чергу, піклування про власний суверенітет примусило держави погодитися з правом існування і з його основоположним принципом – юридичною рівноправністю.

    Отже, недивна наступна закономірність. Право існування ставило державам головним чином, негативні обов'язки: не втручатися у внутрішні справи один одного, не порушувати умови договорів, не вести несправедливих війн, не створювати перешкоди для дипломатичної діяльності офіційних представників інших країн на своїй території. Тому теоретичний статус проблеми співробітництва в міжнародно-політичній науці опинився нерозривно пов'язаний з аналізом протиборства і конфліктів між незалежними державами. Проте, подальший розвиток науки призвів до розширення змісту поняття міжнародного політичного співробітництва.

    Поняття "міжнародного політичного співробітництво" відбиває такий процес взаємодії двох або декількох держав, у якому виключається застосування збройного насильства і домінують спільні пошуки реалізації загальних інтересів. Всупереч повсякденному розумінню, співробітництво – це не відсутність конфлікту, але "порятунок" від його крайніх, кризових форм1.

    Ілюзія "прозорості" змісту даного поняття послужила, певне, причиною того, що спроби його визначення зустрічаються достатньо рідко. Одна з них належить Ж.-П. Деррієннику, відповідно до котрого "два актора знаходяться в стані співробітництва, коли кожний із них може бути задоволений тільки в тому випадку, якщо задоволений й інший, тобто, коли кожний із них може домогтися досягнення своєї мети тільки тоді, коли цього може домогтися й інший... Результатом чисто кооперативного відношення може бути ситуація, у котрій або обидва актора задоволені, або не задоволений жодний із них"2. Таке визначення достатньо адекватно відбиває суть проблеми, тому на нього цілком можна спиратися при подальшому розгляді питання.

    Традиційно відносини співробітництва містять у собі двосторонню і багатосторонню дипломатію, укладання різноманітного роду альянсів і угод, що


  •  
    Загрузка...