REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Релігієзнавство → Будизм та Ламаїзм

"я", що так зручно представляється нашому розуму як володіє самобуттям, не тотожно сукупностям людини і не відмінно від них, те такого "я" не існує зовсім. Якщо в такий спосіб визнати його неіснування, то зрозуміло, що, з одного боку, "я" - яким воно представляється нашому розуму - не існує, але з іншого боку, "я" не є і цілком неіснуючим. "Я" залишається як умовна позначка, просто як найменування. Це умовне "я", що існує чисто номінально, може користатися джерелами їжі і питва, може мати речі і використовувати їх, наприклад одяг. Можна легко, без найменших труднощів уявити собі це "я" - цього мандрівника в круговороті буття, що займається релігійною практикою і досягає звільнення.

Отже, воно вільно від чотирьох крайностей, що суть самобуття, повне неіснування, те й інше разом, ні те ні інше. Нагарджуна у своєму "Основному тексті, називаному 'Мудрість'" (XV.10) говорить:

"Існування" є утвердження вічності.

А "неіснування" - возріння нігілізму.

І ще:

Ні існування, ні неіснування,

Ні це^-те-і-це, ні ні-те-ні-це.

Визнавши, що "я" вільно від чотирьох крайностей і існує лише в позначенні, тобто являє собою просте найменування, ми тим самим визнаємо неявну безсамотність, що відноситься до "я", як основу безсамотності взагалі. Потім варто поширити цей хід міркувань і на все інше, застосувати його до очей і іншому, до зовнішніх явищ - таким, як форма, звуки, смаки і запахи - і навіть до самої порожнечі. Шляхом міркування можна довести, що всі явища не мають незалежного існування.

Що ж стосується змісту того, що всі явища не мають самобуття, те колись потрібно довідатися про порожнечу, вивчаючи великі книги у всій їхній глибині; і тоді, у результаті почутого про порожнечу від інших, виробляється мудрість, що виникає зі слухання. Потім, у результаті багатьох міркувань про значення порожнечі, виробляється мудрість, що виникає з міркування. Коли як випливає опановують медитативним зосередженням на тім змісті, у якому глибоко упевнилися, знаходять мудрість, що виникає з медитації. Це відбувається, коли розум стає надзвичайно сильним унаслідок уже досягнутої безтурботності і завдяки зосередженості свідомості на змісті порожнечі. У цей час виробляється блаженна підвладність розуму і тіла, точно так само, як при безтурботності. Різниця в тім, що у випадку безтурботності блаженство підвладності розуму і тіла досягається силою зосередженої медитації, а тут це виробляється силою аналітичного міркування. Коли досягається з'єднання особливого медитативного зосередження з блаженством такого роду, приходить особливе прозріння. Оскільки таке особливе прозріння виникає, коли об'єктом медитації служить порожнеча, то дане медитативне зосередження і є союз безтурботності й особливого прозріння, що осягає пустотність.

На цьому етапі з'являються ознаки шляху застосування, про яке говорилося вище. Потім, коли вперше здійснюється безпосереднє збагнення пустотності, знаходиться шлях бачення, і крок за кроком усуваються перешкоди уроджені й інтелектуальні. В остаточному підсумку стає можливим цілком і остаточно перебороти як перешкоди скверн і перешкоди до всевідання, так і їхні сховані потенції.

Таке гранично коротке пояснення практики мудрості. Якщо користатися термінами "вище" і "нижче", то кожна наступна практика вище тієї, що їй передує. Однак що стосується порядку їх результату в потоці свідомості, те попередні практики подібні чи основі опорі для вироблення наступних, і тому спочатку найважливіше - це практика моральності.

Якщо випливати шляхами Трьох Практик, спираючи на справжнє прийняття Притулку і розуміння зв'язку дій і їхніх результатів, то можна досягти ступіні звільнення.

Якщо, на додаток до цього, розвивати дорогоцінну Спрямованість до просвітління (бодхічітта), породжувану любов'ю і милосердям, і виконувати Три Практикі у сполученні з натхненним устремлінням до вищого просвітління заради блага всіх живих істот, то можна досягти ступіні всевідання, найвищого звільнення.

Спрямованість до просвітління

Як розвивається Спрямованість до просвітління?

Потрібно піклуватися не тільки про своє благо, але і про благо всіх живих істот. Так само як і ти сам, усі живі істоти затьмарені стражданням; адже навіть сама крихітна комаха, так само як і ти, не хоче страждань і бажає щастя. Але хоча живі істоти і не бажають страждань, вони не знають, як позбутися від них; і хоча вони бажають щастя, вони не знають, як знайти його. Оскільки самі істоти не в змозі зробити це, ти сам повинний допомогти їм, звільнити живих істот від страждань і їхніх причин і затвердити їх у стані щастя.

Щоб позбутися від страждань і знайти щастя, немає іншого шляху, крім як усунути в потоках свідомості живих істот причини, що породжують страждання, і створити в цих потоках причини щастя. Благословенний говорив:

Водою Будди не змивають скверни,

Страждання істот рукою не усувають,

До інших не переносять прозріння свої, -

Вони Навчанням істот звільняють.

Неможливо видалити скверни, як змивають водою бруд, чи усунути страждання, немов витягти скалку. Будди не можуть передати прозрінь зі свого потоку свідомості іншим. Але як же тоді усуваються страждання? Живі істоти звільняються від усіх страждань завдяки Навчанням про реальність, про щиру природу явищ.

Отже, істот можна звільнити, навчивши їх, що слід прийняти, а що відкинути. Але щоб учити, колись потрібно самому це довідатися і зрозуміти. І немає нікого, крім Будди, хто міг би безпомилково учити шляхам усіх живих істот, а не тільки деяких з них, з'єднуючись з їхніми похилостями, характером мислення і сферою інтересів. А раз так, то неодмінною умовою досягнення мети, тобто блага всіх живих істот, буде досягнення стану Будди.

Так, якщо людин мучимо спрагою, її можна цілком усунути питвом води і т.п. Але колись треба знайти судина для питва. Так само і тут: хоча головна мета - звільнення всіх живих істот від страждань і їхніх причин, але, щоб здійснити це, потрібно колись, усвідомивши необхідність вищого просвітління, розвити в собі бажання досягти його.

Якщо такий підхід вироблений, він називається Спрямованістю до просвітління, натхненним устремлінням до вищого просвітління заради блага всіх живих істот. Якщо, випливаючи такому підходу, займатися благими справами, великими чи малими, - такими, як медитація на порожнечі, розвиток безтурботності, прийняття Притулку, відмовлення від убивства, - то ці чесноти, у з'єднанні з таким альтруїстичним підходом, природним образом стають причинами всевідання.

43


 
Загрузка...