REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Релігієзнавство → Роль ісламу в сучасній міжнародній політиці

Заходу, то в Росії фундаменталізм затуманений ідеологією шовінізму і псевдокомунізму.

Прихильників політичного ісламу на Північному Кавказі називають ваххабітами – по аналогії з однойменною релігійно-політичною течією, що поширилась у Аравії та в інших територіях Арабського Сходу в середині XVIII століття і названа в честь свого засновника, богослова-проповідника Мухаммада ібн Абд аль-Ваххаба. Прихильники останнього вимагали повернення до простоти перших століть ісламу.

Поява "ваххабізму" на Північному Кавказі пов'язана з тим, що іслам посилює тут вплив на спосіб життя, все більше перетворюється в суттєвий фактор збереження національної самобутності.



Луна "Чорного вівторка"

МРоль ісламу в сучасній міжнародній політицііжнародний контекст, створений "Чорним вівторком" - трагедією, що відбулася у США 11 вересня 2001 року, - задав новий і досить суперечливий напрям у ставленні не мусульманського світу до ісламу. З одного боку, більшість політиків, державних діячів і засобів масової інформації говорять про те, що вони не ставлять знак рівності між поняттями "терорист" і "мусульманин", що операція США і їхніх союзників в Афганістані була спрямована не проти ісламу, а проти "міжнародного тероризму", осередком якого є Афганістан. З іншого боку мимоволі прослизає думка про те, що саме прихильникам ісламу, керованим ідеєю жертовності, мучеництва, і через особливості самого ісламського віровчення, з його догматом про приречення, що доведений до повного фаталізму і сліпого підпорядкування долі, найлегше здійснити акти терору. Додає чорних фарб у загальну картину ісламу і нагадування про те, що одним з головних релігійних обов'язків мусульманина є "священна війна" із невірними (джихад).

У самому мусульманському світі військова операція в Афганістані лише підсилила антизахідні, антиамериканські, антиізраїльські настрої. Прості мусульмани сприйняли дії міжнародної антиталібської коаліції як війну "невірних" з ісламом. У цьому питанні їхні погляди відрізняються від поглядів їхніх урядів, що майже одностайно підтримали боротьбу з міжнародним тероризмом. Так, заклик Осами бен Ладена почати священну війну "із хрестоносцями і євреями" (США, Заходом і ООН.) був офіційно відкинутий мусульманськими лідерами. Генеральний секретар Ліги арабських держав Амр Муса у зв'язку з цим заявив: бен Ладен "не може говорити ні від імені послідовників ісламу, ні від імені арабів".

Нагадаємо, що мусульманський світ, та й сам іслам більше ніж будь-який інший релігійно-культурний ареал, притягував до себе увагу західного світового співтовариства задовго до "Чорного вівторка" і воєнної операції в Афганістані. І це не дивно, якщо врахувати велике геополітичне значення мусульманських держав Близького й Середнього Сходу, Перської (чи, як її називають араби, Арабської) затоки, так і наявність на цих територіях величезних запасів нафти. Тому можна припустити, що Захід, котрий прагне зберегти стабільність у цьому життєво важливому регіоні, цікавився ісламом суто прагматично.

Іслам часто зводять до стереотипної тріади: "ксенофобія, насильство, жінконенависництво", а "великий страх" з приводу "ісламського фундаменталізму" і його варіацій - ісламізму та інтегризму - часто породжує ідеї антимусульманства і навіть расизму; звинувачують мусульман у підвищеній політизованості, схильності до екстремізму й тероризму в ім'я віри. Такі тези висуває американський політолог Сємюэль Хантінгтон у своїй книзі. Він висуває протиставлення Північ — Південь (багаті — бідні) починає інтерпретуватися як неминучість зіткнення християнської й ісламської цивілізацій.

Між іншим прикладів прояву насилля достатньо і в християнському, і в буддійському, і в індуїстському, і в багатьох інших релігійно-культурних середовищах, а міркування про особливу нетерпимість мусульман до представників інших релігій, войовничості ісламу і його прихильників спростовуються самим життям.

По-перше, історія, у тому числі і сучасна, знає чимало воєн між самими мусульманськими державами - між Іраном і Іраком у 1980 - 1988 роках чи міжусобицю між Іраком і Кувейтом у 1990 р. Вступають у збройну боротьбу й прихильники різних течій ісламу: сунніти проти шиїтів і ахмадійців у Пакистані; алавіти, сунніти і шиїти у Лівані.

Нарешті, що стосується знайдених в ісламському віровченні виправдань дій терористів-смертників як мучеників віри, то уявлення про те, що воїн, котрий загинув в бою, потрапляє в рай властиві не лише ісламу, а й іншим релігіям. До того ж мучеництво, шахідизм (від слова шахід, буквально "свідок" — той, хто жертвує своїм життям, щоб засвідчити свою відданість вірі) більше властиві догматиці і культовій практиці шиітської течії ісламу, де ідея страждання і спокути — один із найважливіших елементів віровчення. Словом, акції мусульман-фанатиків, що забирають життя інших людей в Америці, Ізраїлі або Лівані, мають опосередковане відношення до ісламу як релігійної системи.

Список літератури:

  • Газета "Известия", 2001, 5 листопада.

  • "Независимая газета", 2001, 6 листопада.

  • Газета "Время новостей", 2001, 25 вересня.

  • "Независимая газета", 2001, 29 вересня.

  • "Страны мира". Справочник. М., "Республика", 1999; Юсин М.

  • Исламский мир накануне войны. — "Известия", 2001, 19 жовтня.

  • См.: Кудрявцев А. Исламофобия в постсоветской России. — "Ислам в СНГ". М., 1998.

  • Александров И. А. Монархии Персидского залива: этап модернизации. М., 2000, стр. 184.

  • Акаев В. Х. Суфизм и ваххабизм на Северном Кавказе. М., 1999.

  • Газета "Українська Правда",2001,11 вересня.

  • Релігієзнавство. Підручник. Київ, Академвидав, 2002; В.І.Лубський, В.І.Теремко, М.В.Лубська;Исламский мир накануне войны. — "Известия", 2001, 19 октября.




  •  
    Загрузка...