REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Релігієзнавство → Андрей Шептицький - глава Української Церкві Митрополит Галицький, Архиєпископ Львівський

польської пацифікації, єдиний серед церковників сміливо виступив у пресі проти палення і нищення православних церков на Холмщині, Підляшші, Поліссі, Волині, захищаючи те саме православ'я.

Як посол Галицького сейму і член Шляхетської палати Відня він захищав майнові і соціальні інтереси українських селян та підприємців від утиску фінансистів німців, поляків, євреїв.

У страшні роки II світової війни переховував у підвалах Святоюрського храму сотні євреїв, за що був удостоєний пам'ятника у Державі Ізраїль.

Митрополит Андрей Шептицький протестував проти переслідування українських студентів Львівського університету. У 1919 році було створена ЗУНР. Як член Українськой Національної Ради палко вітав її створення.

Після поїздки до Риму у 1921 році він вів переговори не тільки з Папою, але й представниками Антанти про долю ЗУНР, протестува проти приєднання України до Польщі.

26 вересня 1923 року був заарештований польською розвідкою і депортований до Познані. Безпосередньо у політичному житті Митрополит не приймав участі. Але він не міг стояти осторонь політичний подій, коли назрівала необхідність в обороні свого народу. У поїздках за кордон Шептицький виробляє політику оборони прав українського народу перед поляками та австрійцями, виступає у справі будівництва українського університету за Австрії, протестує проти пацифікації українців у 1930 році перед польською владою і за кордоном. Виступає з протестами у пресі проти палення православних церков і переслідування православних у Польщі, проти арештів українців німцями. Особливо засуджував скасування більшовиками релігії в школах. Різко засуджував штучний голод на Україні і організовував збір коштів для голодуючих. Детально давав оцінку причини репресій в Радянському Союзі у посланні „Всечесному духовенству та вірним (1936 р.): „Чи можете мати причину не вірити мені? Який я міг би мати інтерес вас перестерігати, коли б більшовики звісно провадили до добра наш нарід? То, що вам говорю і цілий світ знає, бо ж то факт стверджений через сотні німців, французів, американців - то, приміром, що на Україні з голоду загинуло більше, чим три мільйони людей, або то, що більшовики війну видали селянам, або то, що на Соловках гинуть тисячі й тисячі наших земляків з України. Тих фактів ніхто не заперечує, вони оголошені в цілій європейській і американській пресі".

Його діяльність на політичному лоні мала українське державотворче спрямування.

Митрополит виявив протест проти тоталітарного поділу Європи між Гітлером і Сталіном.

17 вересня 1939 року таємно призначив М.Чернецького, К.ІПептицького та Й.Сліпого екзархами на території СРСР.

За німецької окупації виступав проти арештів, розстрілів та концтаборів. Чи не єдиний у Європі церковний ієрарх, Шептицький відкрито виступив проти фашизму у листі до Папи Пія XIII та адресованому безпосередньо до Гітлера посланні „Не убий", в якому засуджував нелюдські антисемітські акції гітлерівців. Це була Свята Людина, бо любила весь світ і виступала проти насильства. Митрополит засуджував усякі прояви інофобії та антисемітизму.

Як добрий пастир він ніколи нічого не боявся і був готовий на все заради блага людей. Як Князь Української Церкви, Шептицький працював над поглибленням релігійності та піднесенням моралі та етики серед нашого народу. Підносячи релігійність та мораль проповідями та релігійними практиками він намагався підвищити і культуру та добробут народу, маючи на увазі, що враз з добробутом і загальною культурою підноситься і мораль та релігія всього народу.

Багато працював Андрей Шептицький над розвитком духовної освіти.

„Мета моєї праці - зібрати всіх під стяг Христа, якою я перейнятий,... - це мій прапор і дороговказ". (З Пастирських листів Митрополита Андрея)

Заради цієї мети Митрополит Андрей кожного року писав пастирські листи до своїх вірних, їх збереглося на сьогоднішній день більше сотні.

Як уже згадувалось, у 1887 році розпочав Андрей Шептицький видавати журнал „Місіонер Пресвятого Серця Ісусового", який сам же й редагував.

Після повернення зі заслання у 1917 році він фінансував цілу низку часописів, журналів, книжок на релігійно-християнську тематику для різних верств населення. Серед них література для дітей - це „Наш приятель" та книжечки бібліотечки „Нашого приятеля"; для молоді - „Поступ". 1930р. засновує для інтелігенції, в рамках Католицької Акції, „Український католицький союз". Український католицький союз видає на кошти Митрополита три часописи „Мети", тижневики для інтелігенції та для народу, „Христос наша сила", літературно-науковий місячник „Дзвони" та бібліотеку „Дзвонів". Для видання книг та іншої літератури Митрополит закуповує окрему друкарю „Бібльос". Митрополит фінансував молодіжну організацію „Орли", яка видала журнал для молоді „Українське юнацтво".

Оновлює духовну освіту та реформує Чини. У 1904 році - відновив чин Теодора Студита (жіночу та чоловічу вітки). Благословив створення згромадження сестер Пресвятої Родини, Милосердя (св.Вінкентія), св. Йосифа, св.свщм.Йосафата. У Львові збудував церку Андрея Первозванного, подарував будинок для монастиря сесте Службниць у Львові і для Василіянок у Словіті.

Щорічно виїзджає з візитами у всі куточки Єпархії. У 1910р. паломник до Риму та до Божого гробу в Єрусалимі. Не забуває про емігрантів-українців. У цьому ж 1910 році відвідує вірних у Канаді і Америці. З допомогою Папи у 1912 році створює Єпископство Філадельфії для американської еміграції. Добивається будівництв двох греко-католицьких церков у США та Канаді. Відвідує українськ колонії у Боснії та Герцеговині. У 1912р. відвідує, за дорученням Папи, Аргентину та Бразилію як візитатор.

У 1933 році ініціює величезний здвиг молоді „Українська молодь Христові" у м. Львові, на якім присутні більше 100 тис.міських сільських дітей.

Митрополит Андрей покладав великі зусилля на відродження та розвиток унії, адже російський тоталітарний режим нищив унію у її зародку. Виїжджаючи з місіями на Буковину, Гуцульщину, Митрополит Шептицький особисто знайомиться з православним Буковинським митрополитом й виступає з проповідями перед вірними. По всій Україні налагоджує він контакти з православними вченими та духовенством, систематично підтримує з ними спілкування, хоч і листується таємно.

У 1905 році Російська Католицька Церква виявляє бажання прийняти патронат Митрополита Галицького Андрея Шептицького. Новоствореній церкві Митрополит допомагав морально та фінансово. Оцінюючи велику роль Шептицького як заступника інтересів унійної церкви серед білорусів, росіян, та українців у Росії, Папа надає йому великі права.

У 1907 році під прізвищем Олесницького Митрополита виїжджає таємно в Росію де налагоджує особисті контакти з російськими та білоруськими католиками. Повертаючись у 1917 році з заслання Митрополит висвятив для російських католиків екзарха Фьодорова. Єпископ російських старовірів Узов, визнаючи Андрея Шептицько Митрополитом Галицьким, признав і зверхність Папи.

Мрії Митрополита Андрея про створення у м. Львові Духовної Богословської Академії для білорусів, українців, росіян з метою поширення унії не здійснились


 
Загрузка...