REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Релігієзнавство → Релігія (лекції)

групами (племенем, родом). Поступово в них виділяються спеціалісти по проведенню культових дій: шамани і чаклуни. Спочатку вони вибиралися громадою, але з часом цей професійний шар перетворюється у соціальну групу і стає частиною родової верхівки. З часом починають формуватися самостійні системи культових дій – богослужіння і разом з цим формується організація служителів культу – жрецькі корпорації. Ведуча роль жерців у ранньокласових суспільствах визначалася не тільки тим, що це були освічені люди, але й тим, яку роль у суспільному житті грав сакральний (священний) елемент. У розвиненій формі релігійні організації є складним соціальним інститутом. Дослідники виділяють 4 основних типи релігійних організацій: церква, секта, харизматичний культ і деномінанація.

Церква – це тип релігійної організації зі складною суворо централізованою та ієрархізованою системою взаємодії між священнослужителями і віруючими.

Секта –виникає в результаті відділення від церкви частини віруючих на основі змін віровчення і культу.

Харизматичний культ є одним із різновидів секти. Ця організація створюється на основі об'єднання прибічників конкретної особи. Яка визнає себе у якості носія особливих божественних якостей (харизми).

Деномінація – це такий тип релігійної організації, який поєднує в собі риси церкви і секти.

У підсумку можна зробити такі висновки: розвиток релігії являє собою складну структуровану будову, що поєднує в собі три основних елементи – релігійна свідомість, культова діяльність та релігійні організації.

З точки зору віруючих, питання виникнення релігії не має сенсу: релігію бог дарував людству. Теорії щодо появи релігії можна поділити на дві групи: теологічні та наукові. Традиціоналістична теорія на походження релігії полягає в тому, що релігію відкрив людям сам Бог. Отже, ця теорія не потребує доведення, бо ґрунтується на вірі (отці церкви Василь Великий, Іоан Златоуст, Ф.Аквінський). Теїстична теорія визнає буття Бога як істоти надлюдської та надприродної, а релігія є наслідком божественного одкровення (Р.Декарт, Г.В.Лейбніц, І.Г.Фіхте). Академічний теїзм - представники цього напрямку у 2-й пол. 19 ст. (В.Кудрявцев-Платонов) виникнення релігії пояснювали дією двох джерел: 1) об'єктивного, що полягає у впливові Бога на дух людини, і 2) суб'єктивного, чим є засвоєння людиною цього впливу. У свідомості людини є знання, яке існує перед досвідом, незалежно від практики. Воно виникає тоді, коли душа ще до народження тіла споглядає сутності, які існують за межами фізичного світу, або воно йде від якогось Абсолюта. Наукові теорії. Міфологічна теорія. Англійський лінгвіст Ф.Мюллер (1830-1900) висунув припущення, що початком релігії є міф про сонце. Наприкінці 19-поч. 20 ст. поширилася анімістична теорія. Автором якої був Е.Б. Тайлор (1832-1917). Він вважав, що релігія почалася з віри в духів і в душу (лат. "аніма" – душа, дух). Магічну теорію запропонував Д. Фрезер (1854-1941). Духовний розвиток людства він розглядав як процес з трьох стадій: магії, релігії, науки. Основою первісної релігії є магія. Психологічна теорія пояснює появу релігії особливостями психологічної природи людини (З.Фрейд). Релігія за З.Фрейдом. є наслідком психічних переживань людини. яка перебувала в стресовій ситуації. Релігію З.Фрейд оцінює лише як явище індивідуального життя людини, але людина є не тільки явище природи. але й суспільства. Концепція прамонотеїзму проголошувала версію про віру людей спокон віку в єдиного Бога. Ці теорії розкрили грані складного процесу духовного розвитку людства. Разом з найновішими історичними дослідженнями в галузі археології, етнології, мовознавства вони склали базу для подальшого осмислення цієї проблеми. Вченими доведено, що релігія має свій початок, вона виникла на певному етапі історії суспільства. На першому етапі розвитку людської свідомості від появи мавполюдей до неандертальської людини духовної сфери у діяльності людей не було, отже не існувало і релігії. Не залишилося жодних залишків релігійного культу від "людини умілої" (homo habilis) – найдавнішого предку людини – архантропа, залишки яких було знайдено у Танзанії в 20 ст. Ця людина жила 2,5-3 млн. років тому. Не було виявлено релігії і у пітекантропа (мавполюдини), залишки якої знайдені в кінці 19 ст. на о. Ява. Пітекантропи жили близько мільйона років тому у добу раннього палеоліту. Не було виявлено релігії й у синантропа (китайської людини). У середині 19 ст. було відкрито залишки неандертальців у Німеччині (100-40 тис. років тому). Неандертальці почали ховати померлих (печери Каїк-Коба у Криму та Тешик-Таш в Узбекистані). Більш-менш чіткі релігійні уявлення помітні у кроманьйонської людини, залишки якої знайшли в печері Кро-Маньйон у Франції (40 тис. років тому, пізній палеоліт). Їхні поховання свідчили про існування виразних релігійних уявлень 50-30 тис. років тому. Не виключено, що цей процес тривав близько 20-25 тис. років.

Чому виникла релігія? За своєю природою релігія соціальна, це складне явище духовного життя суспільства. У важких умовах люди здобували засоби до життя, вони були у залежності від природи, зростала залежність від суспільства. Пошуки причин свого безсилля, залежності від оточуючого світу вели людину до утворення як реальних, так і фантастичних уявлень про світ, про надприродне. На виникнення релігійної картини світу у первісної людини впливали обставини психологічного характеру. Головною емоцією був страх, який штовхав людину на перебільшення образів, створення фантастичних картин. Фантастичне починає панувати над реальним. Названі нами причини у комплексі обумовлювали початок релігійних вірувань.

3. Релігія може бути розглянута і з позиції виявлення тих функцій, які вона виконує у суспільстві. Однією з найважливіших функцій релігії є світоглядна. Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, норм, які визначають відношення людини до світу і які виступають у якості орієнтирів та регуляторів її поведінки. Функція релігійного світогляду полягає не тільки в тому, щоб надати людині певну картину світу, але перш за все, щоб завдяки цій картині вона зуміла знайти зміст свого життя. Інтегруюча функція відноситься до основних функцій. Об'єднуючи людей у межах релігійного світогляду будь-яка релігійна концепція висвітлює норм і порядки та сприяє соціальній, ідейні та політичній інтеграції. Тісно пов'язана і інтегруючою і компенсаторна функція. В ілюзорно-містичній формі вона компенсувала безсилля людини, відсутність знання. Важливою є регулюючо-контролююча функція. Створивши структури, ідейні догмати та практичні методи впливу на мислення і поведінку людей, релігія пристосовує до своїх потреб системи духовних та етичних цінностей. В цій функції протягом століть закладалися основи релігійної моралі. Богослужбова функція – задоволення релігійних потреб віруючих через проведення проповідей, обрядів, ритуалів. Місіонерська функція – це поширення за


 
Загрузка...