REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Релігієзнавство → Релігія (лекції)

допомогою місіонерів віровчення, іноді насильницькими методами (католицизм у Африці та Америці). Просвітницька – поширення певної суми знань про історію, культуру, мораль певної релігії. Нормотворча – створення норм і правил, що допомагають церкві здійснювати своє панування (інструкції для священників, статут церкви). Благодійно-філантропічна – здійснюється через систему матеріальної допомоги різним організаціям та установам. Господарсько-економічна – ведення господарства, виробничої діяльності для внутрішніх потреб; проведення реставраційно-будівельних робіт.

Історичний досвід кожного етносу подає різні приклади існування релігії та держави. Види їх відносин були різними. Існували та існують держави з узаконеною панівною церквою (Російська імперія – православ'я; Данія – лютеранська церква; Іран та Ірак – іслам). У конституціях деяких держав визначено традиційну релігію в суспільстві, яка посідає пріоритетне становище серед інших віросповідань. Так, наприклад, у конституції Греції зазначено, що панівною релігією є східно-православна церква; у Конституції Норвегії –євангелічно-лютеранська.

Історична доля України тісно пов'язана з православ'ям. Характер взаємовідношень церкви і держави в Україні визначається законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" ("Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті") та Конституцією України. У ст. 35 Конституції зазначено, що "церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави". Держава визнає також рівність всіх конфесій перед законом і не поділяє церкви на панівні, терпимі, чи гнані. У разі порушення закону діяльність релігійної організації припиняється.

2

Релігія існує з тих пір, як існує людство розумне до неандертальської людини духовної сфери у діяльності людей не було, отже не існувало і релігії. Не залишилося жодних залишків релігійного культу від "людини умілої" (homo habilis) – найдавнішого предку людини – архантропа, залишки яких було знайдено у Танзанії в 20 ст. Ця людина жила 2,5-3 млн. років тому. Не було виявлено релігії і у пітекантропа (мавполюдини), залишки якої знайдені в кінці 19 ст. на о. Ява. Пітекантропи жили близько мільйона років тому у добу раннього палеоліту. Не було виявлено релігії й у синантропа (китайської людини). У середині 19 ст. було відкрито залишки неандертальців у Німеччині (100-40 тис. років тому). Неандертальці почали ховати померлих (печери Каїк-Коба у Криму та Тешик-Таш в Узбекистані). Більш-менш чіткі релігійні уявлення помітні у кроманьйонської людини, залишки якої знайшли в печері Кро-Маньйон у Франції (40 тис. років тому, пізній палеоліт). Їхні поховання свідчили про існування виразних релігійних уявлень 50-30 тис. років тому. Не виключено, що цей процес тривав близько 20-25 тис. років. Всі існуючі теорії походження мають відносний характер. Але можна уявити логіку виникнення релігії, виходячи з певних методологічних засад. І перша з них – релігія передбачає функціонування у соціальній взаємодії символів.

Маскування розглядається як первісна стадія формування символу (ряження під тварину). У процесі розвитку суспільства відбулося відділення символічних дій від практичних. Історично першою формою на шляху становлення обряду були танці, що відбивали практичну діяльність людей. Т.ч. відбувається зміна соціальних функцій діяльності. З функції безпосереднього виробництва матеріальних благ, вони переходять у функцію закріплення та передання досвіду і починають функціонувати як самостійні види діяльності. У танках закріплюється момент передання досвіду, відділених від трудового процесу.

Міф. У найдавніші часи діяльність людини мала лише привласню вальний характер. Тому вона була цілком залежною від навколишнього світу і світ уявлявся як певна проекція кровно-родових відносин. Такий тип первісної релігії називається міфом. Людині первісного світу були більш зрозумілі громадсько-родові відношення. Ось чому від неба до підземного світу уявлялося їй як величезна родова громада, населена мешканцями людського типу. У самій родовій громаді немає нічого міфологічного або магічного, але як тільки громадсько-родові відносини переносяться на природу, як вона ставала міфічною та магічною.

Тотемізм Ця рання форма релігії пов'язана з уявленнями про надприродні кровні зв'язки роду чи племені з певним видом тварин або рослин. Класичною країною тотемізму є Австралія (тотеми: страус ему, кенгуру, дика собака, змія, ящерка, літаюча миша; у центральній Австралії тотеми: дощ, сонце, гарячий вітер). У жодного з інших народів Землі тотемізм не досягає такого розвитку, як у народів Австралії. На тварину – тотем племені переносилися релігійні почуття, вірування, обряди, обумовлені не надприродними особливостям, але загально громадськими відношеннями. У тотемізмі відбилося почуття зв'язку людей з певною територією. Сліди тотемізму вбачаються також у релігіях класових суспільств: Кетцалькоатль у ацтеків, Віракоча в Перу. В японському синтоїзмі пережитками тотемів було шанування лисиці, мавпи, черепах, змії; в Індії – корови. Особливо яскраво тотемізм виявився в релігії єгиптян (крокодил, скарабей, кішка). У давньогрецькій релігії наслідки тотемізму збереглися у міфах про Європу; у римлян – у легенді про вовчицю, яка викормила Ромула і Рема.

Табу (полінезійськ. мова – "особливо виділений, відзначений") є системою специфічних заборон. Класичною країною табу є Полінезія. Система заборон охоплювала і замінювала все те, що у суспільстві забезпечується мораллю, релігією та правом. Їхня величезна кількість є незрозумілою, тому їх єдине пояснення знаходиться на рівні віри. Деякі звичаї, наприклад, екзогамія (заборона шлюбів між особами одного роду) пояснюються біологічними чинниками, отримує соціальну санкцію і стає нормою суспільної моралі. А мораль в умовах докласового суспільства отримує релігійне освячення. В основі однієї з 10 заповідей (першої редакції) в іудаїзмі "Не вари козлятка у молоці його матері" знаходиться давня заборона на одночасне вживання молока та м'яса. За віруваннями деяких африканських племен це могло спричинити шкоди корові та стаду.

Магія (гр. "ворожба, чаклунство") – віра в існування надприродних засобів впливу на природу або людину. Ця сукупність уявлень і обрядів, в основі яких знаходиться віра у таємничі сили, за допомогою яких шляхом певних символічних дій можливо мати вплив на людей, предмети, хід подій у потрібному людині спрямуванні. Магія поділяється на окремі види, залежно від мети, що ставиться перед обрядами: лікувальна, шкідницька, військова, промислова, охоронна, метеорологічна. Вперше увагу на магію звернув англійський етнограф Джеймс Джордж Фрезер ("Золота гілка", "Фольклор у Старому Заповіті"), на думку якого магія була своєрідною формою "примітивної науки". Любовна магія (висовування язика, кидання камінців у


 
Загрузка...