REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Релігієзнавство → Релігія (лекції)

Меланезії).

Фетишизм (порт. "чаклунний") полягає в наділенні деяких предметів неживої природи чуттєвими і надчуттєвими якостями. Фетишистські уявлення перейшли у розвинені релігії (ікони, амулети).

Анімізм (лат. "душа") – одне з розповсюджених вірувань первісної людини. Вперше уведений до науки англійським етнографом Едуардом Тайлором у праці "Первісна культура" (1871). На його думку первісні люди замислилися над такими явищами як смерть, сновидіння, а в результаті виявили, що у кожній людині є якась субстанція, душа, яка може залишати тілесну оболонку. З уяви про душу розвинулося уявлення про духів, що стали ототожнюватися з природними стихіями, рослинами і тваринами. Суть анімізму в тому, що визнається самостійно існуюча сила, яка може покинути особу або іншу оболонку. Анімізм був особливо розвинений у релігії Давнього Єгипту.

Культ предків характерний для стадії патріархально-родового ладу (відсутній у австралійців, бушменів, андаманців). Цей культ міг виникнути тільки за родового ладу і в ньому відобразилося реальне значення в житті племені зв'язків кровної спорідненості та старійшин роду як носіїв практичного досвіду і виробничих знань. Уявлення про існування душі після смерті породило й віру в те, що померлі родичі продовжують чинити вплив на життя племені після смерті. Класичною країною культу предків є Африка – панівна релігія народів чорного континенту. Широко розповсюджений у Меланезії, племен Папуа. В основі культу предків: 1) віра про душу та її потойбічне існування; 2) міфологічні образи тотемічних предків, які поступово перетворювалися з тварин-предків у людських предків. Культ предків грав значну роль у релігіях давніх греків, римлян, індійців, китайців, корейців, японців, слов'ян.

Шаманізм – склався в умовах пізнього родового ладу. Це віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу – шаманів. Вперше в історії релігії виникає група людей, яка нічого не виробляє, а існує за рахунок здійснення релігійних обрядів. Шаманські вірування характерні для народів усього світу. Шаманству властива така риса, як шаманські духи, які начебто виконували доручення шамана. Найбільш розвинених форм шаманізм набуває у народів Сибіру та Півночі.

Ранні форми релігії характеризують вірування і обряди первісної людини. Вони виникли у первісному суспільстві та існували там у якості панівних форм релігійного аспекту життєдіяльності первісної людини. Їх різноманітні форми ми знаходимо і в сучасних релігіях. Магічні символічні дії є складовою частиною всієї сучасної обрядовості. З впевненістю можна сказати, що віра в гадання, заговори, порчу ніколи не зникала з свідомості і практики людей.

  • Релігійні вірування та культ у Давньому Єгипті.

    Пережитки магії, фетишизму, анімізму, табу характерні для релігій докласового, родоплемінного суспільства. Але поступово, у результаті зміну характеру виробництва, переходу від збиральництва до землеробства, удосконалення знарядь праці починає з'являтися майно, яке необхідно було зберігати та розподіляти. Виникає приватна власність, відбувається соціальна диференціація у родоплемінних громадах, що призводить до появи держави. Зміни у життєдіяльності людей викликають зміни і в релігійних віруваннях та обрядах. Виникають принципово нові релігійні системи. Вожді виділяються у с особливу соціальну групу, а їхній статус освячується формуванням спеціальних вірувань та обрядів. Вони стають об'єктами релігійного поклоніння як при житті, так і після смерті. Раніше аморфні духи наділяються іменами та певними функціями, виникає ієрархія духів, що відбиває певною мірою соціальну ієрархію. Поступово ці духи перетворюються на богів. Культова діяльність стає спеціалізованою діяльністю, а їх виконавці виокремлюються у самостійну соціальну групу. Починають формуватися релігійні організації. Формування держав знаменувало собою і становлення національно-державних релігій. Одне з перших державних утворень виникає у долині річки Нил у 2 тис. до н.е. В основному релігія Давнього Єгипту мала політеїстичний характер. Найдавнішою формою релігії було поклоніння місцевим божествам – покровителям номів (номи – залишки давніх племен). Культ номових богів був дуже стійкиим та існував протягом усієї історії Давнього Єгипту. Кожний ном почитав свою священну тварину: у Файюмському оазисі – крокодила, у Бубастисі – кішку, у Елефантині – барана, у Нехебі – водяну лілію, у громаді Пе – бджолу, у Буто – змію. Згодом відбувається антропоморфізація священних тварин: кішка перетворюється у богиню Бастет, сокіл – у бога Гора, ібіс – у бога Тота, собака – у бога Анубіса, крокодил – у бога Собека, корова – у богиню Хатор. Згодом, якщо який небудь ном ставав центром державного об'єднання країни, то його покровитель ставав предметом загальнодержавного культу. Найдавнішим з давньоєгипетських богів був сокіл Гор, якому поклонялися у Ієраконполі. Царі – почитателі Гора стали першими, хто об'єднав Єгипет. Найбільш поширеним божеством слід вважати Осириса, що ототожнювався з умираючою та воскреслою природою і був володарем потойбічного світу, а також його дружина Ісида – покровителька материнства, плодючості. Згідно міфу Осирис був царем Єгипту, був зрадницьки вбитий його братом Сетом. Син Оси риса Гор переміг Сета та воскресив батька, але той залишився у підземному царстві. Цей міф є образне оповідання про посіяне та проросле хлібне зерно і є одним з варіантів широко розповсюдженого давнього землеробського культу умираючого та воскресаю чого бога рослинного світу. Наступна іпостась Оси риса пов'язана з його володарюванням у підземному світі. У могили єгиптяни клали статуетки Осириса, що символізувало воскресіння.

    Велике місце займав заупокійний культ. Згідно віруванням єгиптян кожна людина є синтез трьох основних субстанцій: фізичне тіло, духовний двійник, душа. Існування цих субстанцій разом може дарувати безсмертя. Ось чому єгиптяни надавали такого значення муміфікації померлих та похованню мумій у гробницях (пірамідах). Потойбічне існування сприймалося як продовження земного життя. Від того, як було проведено обряд поховання, залежало й життя на тому світі. Основою взаємовідношення людей з богами були жертвоприношення. Спробу повалення влади жерців належала фараону Аменхотепу 1V, який відмінив культ богів у державі, закрив їхні храми і наказав поклонятися тільки одному богу – Атону, якого символізував сонячний диск. Заради нього він змінює своє ім'я на Ехнатон та переніс резиденцію у місто Ахетатон. Новий релігійний культ проіснував лише при житті фараона, а після його смерті відновлюється культ старих богів. Його син Тутанхатон змінює ім'я на Тутанхамон (на честь бога Амона-Ра). Знову відновлюється влада жерців, яка мала вплив на всі ланки розумової діяльності: мистецтво, архітектуру, скульптуру.

    Єгипетське вчення про триєдине божество (Пта-Ра-Амон) могло


  •  
    Загрузка...