REFERATUA.ORG.UA — База українських рефератів



Головна Література українська → Олег Ольжич (Олег Кандиба) – життя і творчість

Реферат на тему:

Олег Ольжич(Олег Кандиба)життя і творчість

Визначальною рисою Олега Ольжича як людини його сучасники називають одержимість. Причому ця риса виявила себе у рівній мірі і в поетичній, і в науковій, і в політичній діяльності людини-легенди, котра була відома відповідно під іменами: Ольжич, Кандиба, Кардаш.

Олег Ольжич — це літературний псевдонім сина Олександра Олеся (Кандиби). Народився він 8 липня 1907 року в місті Житомирі. Читати почав дуже рано — в два роки, а в п'ять — написав п'єсу на три дії. 1919 p., коли батько поїхав за кордон, Олег залишився з матір'ю біля Києва у Пущі-Водиці. Тут він навчався в школі, виявив хист до малювання, ліплення.

1923 року Олег з матір'ю їдуть до батька: спочатку — в Берлін, потім — до Чехо-Словаччини. Живуть у Празі, а згодом в с.Горні Черношіце неподалік чеської столиці. На матуральних курсах Українського громадського комітету Олег завершив середню освіту. Записався на навчання до трьох вищих шкіл — на філософський факультет Карлового університету, до Українського вищого педагогічного інституту імені М. Драгоманова на літературно-історичний відділ та до Українського вільного університету. 1930 р. за працю, присвячену неолітичній мальованій кераміці в Галичині, йому було присвоєно ступінь доктора археологічних наук. Дослідження молодого вченого високо оцінили чеські археологи.

1931 р. О. Кандиба стає співробітником Народного музею в Празі, 1932 р. — він співробітник Гарвардського університету (США). Бере участь у розкопках на Балканах; О. Ольжич — асистент в археологічному семінарі Українського вільного університету; співпрацює з музеєм наукового товариства імені Шевченка у Львові. Читає лекції; він учасник багатьох міжнародних конференцій; друкується в наукових збірниках, зокрема й іноземними мовами. До речі, О. Кандиба знав 9 європейських мов. Перша збірка "Рінь" (Львів, 1935 р.) представила громадськості поетично зрілого,

своєрідного митця, викликала багато відгуків у пресі. У збірці звучать мотиви слов'янської праісторії, античної Греції, Риму, "золотого віку" людської доби. Тут Кандиба-науковець вірний історичній тематиці Ольжича-поета. Один із талановитих представників празької школи, у збірці "Рінь" він постає як неокласик (поезії "Міф", "Монастир","Робітня"). Чи не найяскравіше історіософські ідеї втілює митець у поемі "Був же вік золотий", написаній гекзаметром, у якій відображене поетове розуміння чотирьох основних епох історії людства: віку золотого, срібного, мідного і бронзового, коли:

Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна.

Золоте — на світанні, за дня вітряного — срібляне.

Мідь розтоплена — озеро те ж в надвечірніх годинах.

І застигле залізо — вночі, у холодних туманах.

Наприкінці 30-х років О. Ольжич приходить до рішення активної боротьби за національну ідею, оскільки передбачає в умовах суспільних катаклізмів виникнення можливостей для творення нової держави. Його політична діяльність розгортається в створеній 1937 р. під керівництвом полковника Є. Коновальця Культурній референтурі Проводу українських націоналістів. Ідеологічну платформу організації Олег Ольжич — її перший референт — викладає у праці "В авангарді героїчної боротьби", працює серед людей, організовує вечори, літературно-мистецькі читання, вистави, видання книг, що спрямовано на поглиблення знань з національної історії, на національне самопізнання. Серед активістів Культурної референтури — члени ОУН — Олена Теліга, Іван Ірлявський, активно допомагають їм Улас Самчук, Оксана Лятуринська та інші.

У роки активізації національно-визвольних рухів, будучи керівником Культурної референтури ОУН, О. Ольжич водночас стає заступником Голови Проводу ОУН, полковника А. Мельника (1938—1939), перебуває в центрі подій в Закарпатській Україні у відстоюванні її від посягань ворогів, що наступали зусібіч, коли до цього єдиного острівця української незалежності виявляли територіальні претензії Чехо-Словаччина, Польща, Румунія, Угорщина.

З короткотривалого ув'язнення в угорській в'язниці О. Ольжичу допомагають вирватися друзі. Про боротьбу за Карпатську Україну митець розповів у впорядкованому ним документально-публіцистичному виданні "Карпатська Україна в боротьбі" та в нарисі "Вояки-будівничі".

1940 року в Празі виходить друга книга поета "Вежі", яку критики називають збіркою революційної лірики, з якої О. Ольжич постає неоромантиком, котрому характерні висока напруга почуттів, строга й лаконічна мова. Сучасне й майбутнє України болить поетові:

Товаришу, любий мій брате,

Дивися у вічі рабам.

Як будете так воювати —

Вкраїни не бачити вам.

Революційна лірика цієї збірки, за словами літературознавця Юрія Коваліва, "перейнята рвучкими ритмами та риторикою". Художній світ у ній представляє, за висловом літературознавця Миколи Неврлого, "поета виразно модерного, нової світоглядної формації".

Збірку "Вежі" склали поеми — "Городок. 1932" та "Незнаному воякові". Перша написана під враженням дійсних фактів про напад групи української військової організації ОУН на пошту, щоб роздобути гроші для організації. Серед українців дана акція була сприйнята як помста


 
Загрузка...